Соня, Софія, ти чи що? Яка ти стала. Соня взагалі не хотіла ні ще ти говорити, вона їхала змучена після нічної зміни, було кілька складних операцій, тому їй хотілося впасти вдома і відіспатися хоч годинку.
Соня, ну чого ти, не впізнала чи що? Це ж я, Ярослав. Якщо чесно то не впізнала. Соня так хотіла спати, просто очі на хочу стулялися, вона кивнула і простягла свою візитку, через кілька зупинок вийшла, її зустрів чоловік.
Ало, Сонь, нам тоді не вдалося поговорити, може зараз, як ти взагалі, бачив твого чоловіка, у все все добре. – Привіт Ярику, так, я щаслива, якщо нічого серйозного ти не хотів, то давай не будемо згадувати минуле.
Соня поклала слухавку і заридала. З маршрутки її зустрічав брат, чоловіка і дітей в неї немає, а Ярослава вона запам’ятала з інституцьких років як зрадника і бабія.
Вона стільки років чекала на цю зустріч, а зараз хотіла б повернути час назад аби не сідати в ту прокляту маршрутку. Коли Ярослав її зрадив, сильно, вона тобі ледь головою не “поїхала” на пігулках сиділа, лікарі казали що ще ось трішки і буде зрив.
Батьки та брат витягли її з цього стану. Для Ярослава це лише одна невинна зустріч, а він же не знає наскільки він їй життя зіпсував.
Дзвінок від матері пролунав об одинадцятій вечора і не обіцяв нічого доброго. - Рито, доню,…
Скільки разів було сказано: - Не виходьте ви заміж за чоловіків з дітьми, дівчатка! -…
Аліна стиснула келих міцніше, відчуваючи, як пальці німіють від напруження. Вона повільно підняла погляд на…
Ганна застебнула блузку й схопила теку з документами. Нарада за пів години, вона проспала на…
– Тамаро Іванівно, а куди коробку поставити? - Запитала Марина, протискаючись у двері дачі. Свекруха…
- Господине! Ви молоко продаєте? Нам ваші сусіди сказали. Віра Іванівна побачила молодого чоловіка, що…