Батьки вигнали мене з дому в 36 років

Мені 36 років. У 28 народила дитину без чоловіка, як кажуть для себе. Жила завжди з батьками, мама допомагала з малюком, хоча спочатку запропонувала не народжувати. З тих пір, коли дізналася, що я вагітна, не мала відносин з чоловіками. Не хотіла.

Хочу сказати, що з мамою відносини були завжди теплі, дружні. Вона у мене чистюля і господиня, я за її словами господиня і мати погана. За її словами ми з татом і братом можемо насмітити посеред квартири, ходити і переступати (образно), і коли її не стане, ми будемо жити в бруді.

Коли дитина підросла, я могла виходити з подружками в кафе або на дискотеку (йшла, як правило, раз чи два на місяць близько 9 вечора, коли дитина нагодована). Але ходила завжди зі скандалом.

Лаялися на грунті того, що нібито мені наплювати на дитину, я її  кинула. Так і жили. Я ні готувати, не прибирати, ні виховувати не вмію, за словами мами. Завжди намагалася не звертати на це увагу, говорила, що ти ось така, а я інша. На цьому і розходилися.

У квітні 2016 у мене почалися відносини з чоловіком, якого близько року вже знала. Від нього пішла дружина з маленькими дітками, завжди намагалася його підтримати, говорила, щоб частіше їздив до них, допомагав. Казала що помиряться, потрібно тільки частіше до них їздити. Так як вона живе в іншому місті намагався мало не щотижня кататися туди.

За рік ось такий дружньої підтримки (бачилися ми до речі не часто, раз 10) одного разу зустрілися навесні і вже не розлучалися. Моя дитина його сприйняла добре і він до дитини ставиться добре. Так як чоловік приїжджий  в Києві знімав завжди квартиру. Ми часто з дитиною були у нього, мама стала говорити: «навіщо віддавати такі гроші, коли є де жити, переїжджайте до нас». Ми подумали і вирішили послухати пораду (на той час я була вже вагітна).

В середині серпня стався «зрив», а переїхали до батьків у вересні. У листопаді подали заяву в загс. І тут почалося. Моїй мамі все було не так. І що двері в кімнату закриваємо і в холодильнику їй мало місця і так далі. Ну, а коли ми поставили замок на внутрішні двері кімнати, у неї взагалі почались одні притензії до нас.

Замок не від неї, а щоб дитина не забігла в непотрібний момент. Дитина спала в іншій кімнаті, але частіше з моєю ж мамою. Загалом почався кошмар. Вона і на весілля не хотіла йти, але поговоривши з сестрою, її перемкнуло в зворотну сторону, і вона стала готуватися до весілля.

Січень і лютий прожили відносно спокійно. Хоча були розмови, що, мовляв, і наплачешся ти з ним і ти що не бачиш, що він вами командує і дітей чоловіка згадувала, говорила, чому дружина від нього пішла, від нормальних не йдуть і що його діти їде (чоловік завжди відсилав гроші).

І ось в квітні (я зізналася мамі що знову вагітна) у неї знову притензії до нас і те, що було до заміжжя, збільшилося в рази. Це і розділ холодильника, і вічні докори з плитою, що зайняла сковорідку.

Прийшовши одного разу з роботи, вона почала мене смикати з будь-якого приводу – «каструлю прибери», «сковороду помий», «навіщо цю взяла, зіпсуєш». (До речі я тоді готувала вечерю) і суп їй смердить, і підлогу помий біля плити і коли ви квартиру вже знімите, щоб очі мої вас не бачили.

Тут чоловік мій не витримав, приходить на кухню і каже: «навіщо ви її смикаєте, хочете, щоб у неї знову «зрив» трапився». Це все було звичайно на злегка підвищених тонах, але не трагічно.

Мій брат теж був в цей час на кухні, зробив зауваження чоловікові: «не розмовляй з моєю матір’ю в такому тоні». Чоловік йому відповів, що нормально з нею говорить і це не його справа. Прибіг тато, і ні, щоб розчепити їх, почав теж чоловіку розповідати у чому він не прав. Після цього протягом 2-х днів ми знайшли і зняли квартиру.

Коли виїжджали, був взагалі жах. Такого вислухала: «ти мені тут що, зібралася народжувати цілу футбольну команду, і скажи дякую, що тобі попався хоч якийсь чоловік» (знаючи, що відносин ніяких у мене довгий час ніяких не було).

Прикро мені до сих пір, здається, що це сталося не зі мною. Зараз вона дзвонить дитині і просить прийти в гості. Чоловік страшенно злиться, вважає сина мало не зрадником. Захищаю сина, кажу, він то не сварився з нею і він дитина і може нудьгувати за бабусею.

Так як я не вивезла шафу і ліжко, мені передала татом, що приведеш онука, отримаєш поличку від шафи, і ще замки в квартирі вона змінила в той же день. Ось така історія сумбурна і не дуже складна, за це прошу вибачення і звісно ваші думки поради мені на допомогу. Як жити з цим далі?