Бісить, що чоловіка покликали на свято з ночівлею без мене – і він поїхав

Ганна стояла на порозі спальні й дивилася, як чоловік складає речі у спортивну сумку. Максим насвистував щось бадьоре, явно задоволений майбутньою поїздкою. Футболка, шорти, рушники, капці для лазні.

– Ти серйозно збираєшся їхати? – спитала вона.

Чоловік підійняв голову і посміхнувся.

– Так, а що? Ігор же покликав на новосілля. Рибалка, лазня, по-чоловічому посидимо. Давно не бачились нормально.

Жінка схрестила руки на грудях.

– По-чоловічому. Зрозуміло.

– Аня, ти про що? – Максим здивовано глянув на неї. – Це ж старий друг. Ми з ним ще з університету.

– Саме. Старий друг, з яким ми завжди спілкувалися вчотирьох. Пам’ятаєш? Ми та вони. Спільні поїздки, свята, п’ятничні вечори.

Він знизав плечима і засунув у сумку ще одну футболку.

– Ну, так Ігор з Катею розлучилися. Тепер він живе сам, новий будинок купив. Хоче відсвяткувати.

– З тобою. Без мене.

– Аня, це чоловічий захід, – терпляче пояснив Максим, як дитині. – Лазня, риболовля. Ти ж сама не любиш рибалити.

Ганна відчула, як наростає роздратування. Не любить рибалити. Відмінний аргумент.

– Максиме, ти взагалі поцікавився у нього, чому я не запрошена?

– Навіщо? – Він щиро здивувався. – Ігор сказав, збираємося, як у старі добрі. Пацани, баня, всі справи.

– Пацани, – повторила жінка. – А мене просто викреслили зі списку? Як зайву деталь?

Чоловік нарешті відірвався від сумки та уважно подивився на дружину.

– Ти чого сердишся? Ревнуєш?

– Я не ревную, – відповіла Ганна. – Мене дратує, що тобі взагалі не спало на думку, що це дивно. Ми стільки років дружили сім’ями!

– Я з Катею була близькою подругою. А тепер Ігор влаштовує свято і навіть не вважає за потрібне хоча б формально сказати щось про дружин.

Максим зітхнув.

– Ну, вони ж розлучилися. Катю, мабуть, не хоче бачити. А решта дружин, може, теж не їде. Адже це лазня, Аня. Чоловіки паряться, розмовляють. Які там дружини?

Жінка сіла на край ліжка. Усередині клекотіло роздратування, змішане з образою.

– Тобто тобі нормально, що нас більше не сприймають, як пару?

– До чого тут це?

– До того, Максиме, що раніше нас звали завжди разом. А тепер ти для Ігоря просто одинак, який приїде один. Я – ніхто! Зайва людина!

Чоловік почухав потилицю.

– Ти перебільшуєш. Ігор просто хоче посидіти. Без дружин, без зобов’язань. Чоловіча компанія.

– Ага, – кивнула Ганна. – А ти легко погодився. Навіть не подумав спитати, а що там із дружинами? Може, хтось їде із сім’ями?

– Навіщо питати, якщо він сам сказав, що це хлопчача вечірка?

Жінка встала і пройшлася кімнатою.

– Максиме, ти розумієш, що мене принижує ця ситуація?

– Принижує? – Він похитав головою. – Аня, ну яке приниження? Звичайний чоловічий захід. У тебе ж теж бувають зустрічі з подругами.

– Мої зустрічі з подругами без ночівлі! – заперечила вона. – І якби хтось із наших спільних друзів влаштував свято і покликав мене, а тебе ні, я б насамперед запитала, чому.

Максим замислився. Здається, до нього почало доходити.

– Ти хочеш, щоб я не їхав?

– Я хочу, щоб ти зрозумів, що це неправильно.

– Але Ігор образиться, якщо я відмовлюся.

– А я не ображуся, так? – Ганна посміхнулася. – Зручна позиція. Друг важливіший за дружину.

Чоловік поклав сумку на підлогу і сів поруч.

– Аню, я просто не бачу проблеми. Ну, їде компанія мужиків на рибалку. Що ж тут такого?

Жінка подивилася на нього і раптом зрозуміла, що марно пояснювати. Він справді не розуміє. Для нього – це просто невинна розвага, а її переживання – капризи та накручена драма.

– Знаєш що, їдь, – сказала вона стомлено. – Якщо не бачиш проблеми, їдь. Добре проведеш час.

Максим пожвавішав.

– Правда?

– Звісно. Тільки врахуй, що коли поїдеш, я остаточно зрозумію, наскільки я тобі зайва людина.

Він насупився.

– Ти не зайва людина. Просто це разова зустріч.

– Гаразд, побачимо.

Увечері Максим таки поїхав. Ганна залишилася вдома одна, ввімкнула серіал і спробувала відволіктися. Але думки поверталися до одного й того самого.

Чому її чоловік так легко погодився на пропозицію, де вона не потрібна? Чому Ігор, який раніше був майже членом їхньої родини, навіть не подумав, що такий виняток може зачепити когось?

Вона згадала, як вони раніше збиралися вчотирьох. Катя приносила свій фірмовий пиріг, вони сиділи до пізньої ночі, говорили про все на світі.

Ігор жартував, що їхня четвірка – як команда супергероїв, лише без суперздібностей. А Максим додавав, що головна суперздатність – вміння разом веселитися.

Тепер від тієї четвірки не лишилося нічого. Катя з Ігорем розлучилися, і вся конструкція дружби впала. Тільки Максим чомусь не помітив, що від їхньої спільної історії залишилася лише чоловіча солідарність.

Ганна взяла телефон і набрала повідомлення Каті. Вони не спілкувалися вже кілька місяців.

– Привіт. Як справи?

Відповідь надійшла швидко.

– Привіт, Ганнусю. Нормально. Влаштувалася на нову роботу. Ти як?

– Максим поїхав до Ігоря на новосілля. З ночівлею. Тільки мужики.

Пауза. Потім:

– Та невже? Розумію тебе. Після розлучення ми з Ігорем не спілкуємось. А тебе, мабуть, теж викреслив за компанію.

Жінка посміхнулася. Ось воно. Каті теж стало все зрозуміло відразу.

– Максим не бачить проблеми. Каже, звичайний чоловічий захід.

– Звичайно, не бачить. Їм зручно так думати.

Наступного дня Максим повернувся у чудовому настрої. Задоволений, із купою історій.

– Анько, ти б бачила його дім. Величезний, із терасою. Ми там так класно посиділи. Ігор розповідав про нову роботу, як живе тепер. Посмажили рибу, попарилися. Краса.

– Чудово, – сухо відповіла жінка.

Чоловік придивився до неї.

– Ти все ще злишся?

– Я не злюся, Максиме. Я просто думаю.

– Про що?

– Про те, що ти навіть не спитав Ігоря, чому я не запрошена. Тобі це взагалі на думку не спало.

Він зам’явся.

– Ну, там справді були лише мужики. П’ятеро людей. Всі без дружин.

– Всі без дружин, – повторила Ганна. – І ніхто з вас не думав, що це дивно. Що раніше ми спілкувалися сім’ями, а тепер раптом стали окремими людьми.

Максим сів на диван і потер руками обличчя.

– Аня, я не знаю, що ти хочеш від мене? Мені подзвонив друг, запросив на новосілля. Я поїхав. Все!

– Саме так. Все, – жінка розвела руками. – Ти поїхав, не подумавши, що я можу відчувати. Не подумавши, що Ігор повівся не дуже гарно. Просто поїхав, бо тобі так зручно.

Чоловік мовчав. Ганна бачила, що він починає щось розуміти, але все ще чинить опір.

– Я не хотів тебе образити, – нарешті сказав він.

– Знаю. Але образив. Тому що тобі важливіше було не розчарувати друга, ніж подумати про дружину.

Максим підвівся і підійшов до неї.

– Вибач. Справді. Я просто не подумав.

Ганна подивилася на нього і зітхнула. Так, не подумав. І у цьому вся проблема.

– Гаразд. Проїхали. Але наступного разу, коли тебе кудись покличуть без мене, хоч би поцікався чому.

Він кивнув головою. Жінка обернулася і пішла на кухню. Усередині все ще було неспокійно, але вона вирішила не роздмухувати конфлікт далі.

Максим, здається, почав розуміти. А Ігор із його чоловічими посиденьками може йти кудись якомога далі.

Ганна зрозуміла головне, – що її чоловік легко прийняв правила гри, де вона другорядний персонаж. І тепер їй треба вирішити, чи вона готова з цим миритися.

А ви як вважаєте, слушно міркує Ганна? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.