Брат чоловіка збирається знову пожити в нас, а мені й минулого разу вистачило, мало не розлучились

Чоловік нещодавно “втішив” мене звісткою, що його брат незабаром знову приїжджає на сесію, тому місяць житиме у нас. Радості, як ви розумієте, в мене ця звістка не викликала, бо ще свіжі спогади про його минуле проживання в нас.

Брату чоловіка близько тридцяти років. Свого часу він вирішив забити на вищу освіту та пішов працювати, чим засмутив батьків, але зробити з ним вони нічого не змогли.

Ігор, так звуть брата чоловіка, не справив на мене позитивного враження. Безпардонний, хамуватий, зустрінеш на вулиці та одразу вирішиш, що він погано вихований.

На щастя, часто спілкуватися із ним не доводилося. Ми живемо далеко від сім’ї чоловіка, що мене цілком влаштовує. До того як Ігор вирішив вступати в нашому місті, я бачила його всього два рази – на весіллі та потім на ювілеї свекрухи.

Але ось доросла “дитинка” вирішив, що освіта все-таки йому потрібна, тому вступив до університету. Вибір університету припав у нашому місті, що мене одразу ж насторожило.

І як невдовзі з’ясувалося, насторожило зовсім не дарма, бо мені було оголошено, що на час навчання Ігор житиме у нас.

– Він на заочне вступив, тому йому місяць під час сесії треба буде десь жити, а чого гроші витрачати, якщо у нас двокімнатна, – пояснював мені чоловік.

Я була незадоволена таким рішенням, але сперечатися не стала, все-таки родич. Але пошкодувала я про своє рішення вже за кілька днів після того, як Ігор оселився у нас.

Перша сесія, брат приїхав, розташувався і став перетворювати нашу квартиру на звичний для себе свинарник. Посуд помити – не його царська справа, дякую, що хоч у раковину прибирав.

Речі до кошика із брудною білизною донести? А навіщо, якщо можна просто розкидати їх по всій квартирі? Де зняв, там і кинув, “прислуга” потім підбере.

Продукти Ігор теж не купував, зате їв з апетитом, готувати доводилося щодня. Варила на три дні – наступного дня вже порожньо у холодильнику. А що йому ще вдома робити? Жерти та безлад розводити.

Підлаштовуватись під наш ритм життя Ігор теж не збирався. Вночі в нього розпал життя починався – телевізор на кухні увімкне, грюкає посудом, телефоном з кимось базікає, а що це може комусь заважати, його зовсім не турбувало.

Чоловіку я регулярно робила зауваження щодо його старшого брата, тому що мені він родич так, чисто формально, я йому зауважень не робила, а ось чоловіку потрібно було поговорити та поставити брата на місце, але ніякого ефекту від цього не було.

Чи то він не зміг Ігорю пояснити щось, чи взагалі не став нічого говорити, але за той місяць, що тривала сесія, я була готова вже подавати на розлучення, тому що мене дістав і безлад, і постійне стояння біля плити, і зовсім неповажне ставлення брата.

Якби сесія була на тиждень довше, розлучення точно сталося б, бо нерви мої були на межі. Особливо через те, що чоловік не вирішував проблему, а давав поради мені простіше до цього ставитись.

Безлад? Та вгамуйся, не такий вже й безлад. Часто готувати доводиться? А ти щось просте, ми ж невибагливі. Заважає спати? Пігулки якісь попий, ось йому брат зовсім не заважає.

Коли Ігор поїхав, я сказала, що більше він у нас не житиме. Чоловік тоді сперечатися не став, і ми закрили цю тему. Я сподівалася, що ми зрозуміли одне одного.

Я думала що питання ми закрили, доки не з’ясувалося, що скоро в Ігоря знову розпочнеться сесія, тому варто готуватися до його приїзду.

– Як я рідному брату відмовлю? Скажу, щоб він квартиру винаймав, хоча ми живемо тут у двокімнатній квартирі? – обурювався чоловік.

Я навіть не стала нагадувати, що ця квартира моя. Просто сказала, що якщо Ігор сюди приїде, то до біса підуть обидва.

Нехай винаймає квартиру, кімнату, домовляється з кимось з одногрупників. Мені все одно. У своїй хаті я його бачити не хочу, мені минулого разу вистачило.

Чоловік ніби вдав, що зрозумів, але це взагалі нічого не означає. Можливо, він сподівається, що я жартую і не прожену його брата, коли той приїде. Даремно сподівається, ще як прожену, тоді точно і другий слідом піде.