Брат і сестра образили мою маму, заявивши, що не приїдуть до неї на ювілей, якщо я там буду зі своєю родиною. Всьому виною квартира, яка дісталася не їм

Я ніколи не думала, що поділ чужого майна та спадщини торкнеться стосунків і в нашій родині. Як я помилялася! Найбільше мене обурює те, що через це страждає моя старенька мати.

Мені 45 років. Я виросла в багатодітній сім’ї, у мене є дві рідні сестри та брат. Ми ніколи не жили багато, але наші батьки намагалися, щоб ми нічого не потребували. У нас було все найнеобхідніше.

Через деякий час життя розкидало нас по різних містах. Я залишилася в рідному місті разом із сім’єю, а мої сестри та брат поїхали, та створили свої сім’ї. Напевно, саме тому я найближче спілкувалася з нашими батьками та найближчою ріднею.

У моєї мами була рідна сестра, тітка Люба. Своїх дітей вона не мала. Вона прожила довге та щасливе життя зі своїм чоловіком, у неї була гарна робота, своя велика квартира у центрі міста, дача. Загалом було все, крім своєї повноцінної сім’ї.

Дітей тітка Люба дуже любила, тому завжди із задоволенням допомагала мені, коли мої діти були маленькими. Вони любили її навіть більше, ніж свою рідну бабусю.

Я часто помічала, що у тітки якийсь особливий зв’язок із моєю молодшою ​​дочкою. Моя Ліза, ще зовсім маленькою, завжди тяглася до тітки Люби, сумувала, коли вони довго не бачилися. Влітку завжди тітка Люба забирала Лізу до себе на дачу.

– Там чисте повітря, річка, своє подвір’я. А що дитині робити у місті в таку спеку? – казала вона. Загалом, практично все дитинство моя дочка проводила разом із тітонькою.

Кілька років тому сталося горе: чоловіка тітоньки не стало. Вона дуже сильно сумувала, довго не могла прийти до тями, на цьому ґрунті у неї почалися серйозні проблеми зі здоров’ям.

На той час мої діти вже жили окремо, у сина було своє житло, а Ліза нещодавно взяла собі однокімнатну в іпотеку. Я вирішила забрати тітку Любу до себе, тому що жити одній їй вже було тяжко.

Ліза часто відвідувала тітоньку і допомагала мені її доглядати. На вдячність за таке ставлення і через велику любов до моєї доньки, тітонька переоформила свою квартиру на Лізу.

Це було її щире бажання. Звичайно, Ліза була дуже рада такому подарунку. Адже вона жила в іпотечній квартирі, а тепер у неї з’явилася власна нерухомість.

Моя дочка вирішила не продавати квартиру тітки, а трохи привести її в порядок і пустити туди квартирантів. Гроші зі здачі житла вона вирішила вкладати у дострокове погашення іпотеки.

Нещодавно тітоньки не стало. Тут і почалися скандали навколо її майна, давно оформленого на Лізу. На похорон приїхала моя старша сестра зі своєю дочкою та брат із дружиною. Не минуло й трьох днів після похорону, як почалися розбирання.

– Ми вас не будемо довго напружувати своїм візитом, – почала моя сестра, ми тільки ключі від квартири хочемо забрати. Я здивувалася від такого нахабства. Я уточнила, що квартира належить моїй донці, все вже давно оформлено на неї.

– Так у неї вже є своя квартира, а моя Катя збирається вступати до університету. Не в гуртожитку ж їй жити, нам квартира потрібніша. Ви поступилися б, не чужі ж люди все-таки – сказала вона.

– Це чому ж вам повинні поступатися? – вступився мій брат.
– У нас невістка на другу дитину чекає, а син свою квартиру ще не скоро зможе собі дозволити. Нам квартира потрібніша, – додала його дружина.

У них почалася спекотна суперечка, у мене не було абсолютно ніякого бажання в ньому брати участь. Все ж таки довелося нагадати їм про те, що квартира тепер належить Лізі, це було щирим бажанням тітоньки й поступатися ніхто нікому не збирається.

– У твоєї доньки є квартира, а Каті потрібніше, – не вгамовувалась сестра.

– Якщо твоїй Каті потрібне буде житло, то нехай знімає у нас цю квартиру. Ми готові поступитися вартістю оренди та здавати за меншу ціну. А твій син, Васю, вже дорослий хлопчик і сам має думати про те, як забезпечити свою сім’ю, – сказала я їм.

Скільки ж у відповідь на мене полилося гидот, хто б знав! Брат і сестра навперебій кричали, що я звикла жити на всьому готовому і дочка свою такою ж виростила, що ми пригрілися на шиї літніх родичів, про образи та інші речі, які довелося вислуховувати, я взагалі не хочу навіть згадувати.

Мене найбільше зачіпає те, що ні брат, ні сестра з нашою тіткою практично не спілкувалися, ніколи не питали її стан, не цікавилися її здоров’ям, навіть зі святами вітали рідко. Натомість як тільки з’явився шанс отримати спадок, вони різко з’явилися.

Я теж не стала мовчати та сказала їм все, що я про це думаю. Родичі грюкнули дверима і поїхали. Так наша сім’я перетворилася на ізгоїв. Тепер ні брат, ні моя сестра не дзвонять, не пишуть, не приїжджають у гості.

У нашої мами цього року ювілей їй виповниться 75 років, а ці двоє заявили, що не приїдуть, якщо на святі будемо ми з донькою. Мама рознервувалась, вона так хотіла зібрати всю рідню на свято. Гаразд, на мене вони ображені, але батьки тут до чого?

Відчуваю, що з такими родичами це далеко не останній скандал, але за маму дуже прикро.