Брат у сім’ї мав великий скандал! Він купив машину, попередньо з дружиною не порадившись! Але він їй казав, що стару машину має намір продавати, а нову купувати! У розумінні брата – це так він порадився

Брат у сім’ї мав великий скандал! Він купив машину, попередньо з дружиною не порадившись! Але він їй казав, що стару машину має намір продавати, а нову купувати!

У розумінні брата – це так він порадився. Дружина брата інакше дивиться на поняття «радитись»: разом вибрати, обмовити бюджет, разом подивитися, покататися.

Що їх погляди кардинально відрізняються, з’ясувалося лише після покупки машини.

– Давай ти поїдеш надовго, приїдеш, а в мене вже дитина є! Сюрприз! Оце те ж саме! – скандалила дружина брата.

– Порівнюєш ніс із картоплиною! Для появи дитини потрібні двоє, а тачку я продав свою, гроші додав свої. Я водій, у тебе навіть прав немає! Яка тобі різниця, на чому ми їздимо? – репетував у відповідь брат.

– Набридли, — злилася мама, дзвонячи мені, – вижену обох до дідька, хай в іншому місці скандалять. Знаєш, про що сперечаються? Про шаурму!

– Твій брат порівняв купівлю машини з купівлею шаурми: ніхто не має права йому диктувати, яку купувати шаурму, з машиною теж так.

– Невістка про малюка товче! Мовляв, приживе дитинку без його згоди, тоді він знатиме. Безглузді!

Ну так! Жили брат із дружиною у мами. Не хотіли платити оренду, дорого, чи бачите. Не соромилися: лаялися, скандалили, мирилися.

Після зміни машини почалася низка диверсій. Дружина брата перестала з ним радитись з будь-яких питань, взагалі, все робила по-своєму: готувала свою улюблену їжу, купила дорогі квитки на концерт улюбленого співака, ночувала у подруг.

Брат теж почав викаблучуватись. Терпіння мами добігало кінця. Останньою краплею стала тарілка з їжею!

Брат не їсть печінку, його дружина приготувала печінку з рисом, поклала братові цілу тарілку. І три дні тарілка з їжею стояла на кухонному столі!

– Я йому накладала, хай він прибирає, якщо не їсть, – говорила мамі братова дружина.

– Нехай сама прибирає, навіщо поклала, знає, що я печінку не їм, – відповідав брат мамі.

На четвертий день мама жбурнула тарілку на смітник, а великим сперечальникам дала тиждень на пошук житла.

Брат і його дружина одразу про все забули, помирилися і почали ластитися до мами, адже жити безплатно краще, ніж щомісяця якійсь людині тисяч п’ятнадцять – двадцять гривень віддавати.

– Нічого не знаю! Набридли! Втомилася від вас! Живіть, як хочете, тільки якомога далі звідси, – не піддалася на лестощі та умовляння мама.

– Ти машину за скільки продав? За триста тисяч. Купив за шістсот. Краще б іпотеку взяв! Хоч у машині живіть, це мене не стосується! Поводитися не вмієте!

Брат та його дружина з’їхали. До батьків невістки просилися, але вони мудріші за маму виявилися, тимчасову допомогу з проживанням у разі форс-мажору запропонували, а на постійну, нічого у них робити, люди дорослі.

Винайняли вони студію, мешкають там. Ось і вірно. Нехай у тимчасово своїй студії хоч тижнями їжу в тарілках залишають!

Давно мамі треба було їх виставити. Мама їх жаліла, їхні гроші шкодувала. А вони маму шкодували? Ні! Тому й отримали копняка під зад! Я з мамою згодна на сто відсотків! А ви що скажете з цього приводу?