Через характери моєї мами та чоловіка ми не можемо жити у своїй квартирі: мати не хоче переоформлювати документи, а чоловік не хоче витрачати накопичення на облаштування чужої нерухомості

Через характери моєї мами та чоловіка ми не можемо жити у своїй квартирі: мати не хоче переоформлювати документи, а чоловік не хоче витрачати накопичення на облаштування чужої нерухомості.

Іноді мене обурює і бентежить зайва впертість і непотрібна принциповість деяких людей. Нещодавно вся наша сім’я пересварилась і опинилася в тупиковій ситуації через те, що ніхто не хоче один одному поступитися. Я опинилася між своєю матір’ю та чоловіком, як між двох вогнів.

Мені 27 років, чоловік на рік старший за мене. Живемо ми в орендованій квартирі, на своє житло поки не накопичили, іпотеку ми могли б собі дозволити, але чоловік категорично не хоче влазити в борги та брати взагалі якісь кредити. Таку вже має позицію.

– Краще я відкладатиму і накопичуватиму, ніж вв’яжусь у це все – каже він. Як кажуть, у всіх свої таргани в голові. У мого чоловіка вони такі. Я сама нічого не маю проти іпотеки, але його не переконаєш.

Багатих родичів ні в кого з нас немає, тому відразу після весілля ми почали з кожної зарплати відкладати частину суми, тож у нас за п’ять років шлюбу вже є деякі накопичення, але для покупки свого житла цього все одно недостатньо.

Звісно, ​​не всі родичі розуміють нашу позицію. Батьки чоловіка були здивовані, що ми не витратили гроші, подаровані нам на весілля, на початковий внесок, а вирішили збирати, але нав’язувати свою думку не стали.

Моя мама взагалі дуже довго переживала, що ми не маємо свого житла. Вона часто казала мені, що я маю якось вплинути на чоловіка, але я стала на його бік.

– Як тільки накопичимо, одразу купимо собі квартиру, – відповіла я. Моя мама довго не вгамувалася, але зрештою сказала, що це наша справа і припинила нам дошкуляти цим питанням.

Ми спокійно жили, потихеньку збирали гроші на квартиру. Тут несподівано для всіх моя мати отримала у спадок однокімнатну. У моєї мами є житло, тому вона запропонувала нам зробити в цій квартирі невеликий косметичний ремонт та переїхати туди.

Сказати по правді, ремонт у цій квартирі потрібен був не косметичний, а більш ґрунтовний. Раніше тут жила мамина літня тітка, ремонт у квартирі не робився ще з радянських часів, тому самі розумієте, в якому стані була ця квартира.

Я зраділа, що в нас нарешті з’явиться можливість з’їхати з орендованої квартири та жити у своїй квартирі, яку ми самі облаштуємо так, як нам сподобається.

Майбутній ремонт не здавався мені проблемою, адже, як я вже сказала, у нас були накопичення, яких з головою вистачило б на всі наші бажання та задуми.

– Давай краще ми поки що у відпустку з’їздимо, а потім вже щось думатимемо – сказав мені чоловік.

Мене здивувало таке рішення, але в спільній відпустці ми не були вже дуже давно, тому для мене ця ідея була привабливою, але шкода було витрачати гроші. Я переконала чоловіка, що краще зайнятися ремонтом.

На мій подив, він сприймав якісь ідеї щодо ремонту без особливого ентузіазму або зовсім відмовлявся щось робити. Наприклад, коли я збиралася їхати в магазин, щоб вибрати плитку у ванну або лінолеум до кімнати, він сказав мені, що сильно втомився на роботі й краще побуде вдома.

Завжди, коли я кликала його в якісь будівельні магазини чи місця, які мали якесь відношення до ремонту, він завжди знаходив будь-які відмовки, щоб не брати участь у цьому. Одного дня мені просто набридло, що я сама виявляю ініціативу, а чоловікові на все наче наплювати.

– Я розумію, що ти багато працюєш і втомлюєшся, але нам потрібно якнайшвидше закінчити ремонт, щоб швидше переїхати. Ми б вже могли давно все зробити, але я не можу вирішувати все сама, ми ж сім’я – сказала я йому.

У відповідь він мені заявив, що взагалі не хоче робити ремонт у цій квартирі, тому що вона йому не належить і він не має наміру вкладатися у чуже житло. Я, звичайно, була трохи шокована такою заявою, але, з іншого боку, чоловіка теж можна зрозуміти.

Рідних братів і сестер у мене немає, квартира у будь-якому разі перейде у спадок мені, проте чоловіка цей аргумент все одно не влаштовував.

– Я нічого переоформлювати ні на кого не збираюсь. Раптом твій благовірний завтра розлучитись надумає, що тоді робити? – сказала мама, коли я поставила питання про переоформлення квартири.

– Можеш ображатись на мене, але квартиру я переписувати не буду – сказала мама.

Ось і що мені зараз робити? Я розумію позицію кожного з них, але ця принциповість зараз спричинила ось таку тупикову ситуацію. Виходить, що ми маємо квартиру, але жити там ми не можемо, бо вона в жахливому стані.

Ми маємо фінансову можливість зробити ремонт, але витрачати наші накопичення на це чоловік відмовляється. У мене мама вперта, чоловік такий же, обидва рогом уперлися і жоден не хоче поступитися.

Так хотілося вже жити у своїй квартирі, але, мабуть, це станеться не скоро. Що робити, як переконати хоч одну зі сторін поступитися?