Чоловік давно в дачному рабстві у матері та тітки! А мені байдуже! Все одно його крім роботи та дачі, нічого не цікавить

Чоловік давно в дачному рабстві у матері та тітки. Вони обидві без чоловіків, живуть разом, одна квіточки вирощує, друга над томатами та перцями трясеться.

Обидві без прав, дача далеко. Віддам їм належне: якщо у чоловіка ламається машина, то вони дають гроші на ремонт, а під час поїздок, бензин оплачують.

Чоловік дачу полюбив. Чи змирився? Не знаю. Хворий, не хворий, чи куплені квитки в цирк з дитиною — свекрусі та її сестрі начхати, чоловік повинен їхати з ними, й крапка!

Ми з чоловіком майже не спілкуємось. Нас поєднують три нитки: дитина, іпотека та сімейний бюджет. Чоловік заробляє більше, тому його матеріальний внесок більший. Я займаюся дитиною.

Ми давно відпочиваємо окремо. Чоловік проводить відпустки на дачі, а я з дитиною кудись їжджу. Друзі у нас різні, дозвілля також.

Якщо мені треба залишити дитину, то везу її до своїх батьків. Так і живемо! До стосунків рівня «сусіди» рукою подати, залишилося тільки із подружнім боргом зав’язати.

Ми не маємо скандалів. Нам нема чого ділити. Мені давно начхати на те, як чоловік проводить вихідні. Йому байдуже, як я виглядаю і що готую.

Його послухати, то все нормально: я красива, їжа смачна. У блондинку перефарбувалась, він не помітив.

Зі свекрухою та її сестрою я майже не контактую. Сенсу не бачу! Але іноді вони дзвонять, особливо свекруха любить Прощену Неділю.

Восени в мене видалися аж три вихідні дні поспіль. Ніколи не була на риболовлі. Знайшла базу відпочинку, де всьому навчать, все покажуть і допоможуть.

Сплатила будиночок для себе та дитини. У п’ятницю вдень забрала дитину після школи, перший клас, і ми поїхали за місто.

Чоловік мав їхати на дачу. Про рибалку я йому говорила, коли ми якимсь дивом зустрілися за вечерею.

Поїздка на дачу всім гуртом обламалася. Тітка захворіла! Вона з ранку нездужала, але дачу не скасувала. Після обіду її збила з ніг температура, свекруха викликала лікаря, та скасувала дачу.

Чоловік після роботи заїхав до них, привіз ліки, йому було сказано їхати на дачу. Несподівано чоловік спробував збрикнути.

Заявив, що не хоче на дачу, а хоче на рибалку. Мені зателефонував, щоб я дізналася, чи вільні будиночки є, чи можливо нам оселитися втрьох.

Я розгубилася! Уявила, якщо приїде чоловік, що робити? Про що говорити? Як поводитися з ним? Дізналася, що нам могли поставити розкладачку. Йому передзвонила.

– На дачу треба, — зітхнув чоловік, — поїду туди.

Збрик не вдався! Свекруха, її сестра та дача перемогли з розгромним рахунком! Ми дуже добре провели час. Син прийшов в захват від риболовлі!

Він взяв із мене обіцянку обов’язково з’їздити ще, і знову половити рибу. У неділю ввечері ми з чоловіком не бачилися. Ми з дитиною вже спали, коли він приїхав.

Так і живемо! Тихо, мирно, без сварок та скандалів. Мені здається, прийди він завтра додому з коханкою, я й оком не поведу. Байдужість – страшна штука!

Давно б розлучилася, але це стільки рухів тіла, а що з квартирою буде, невідомо. Ціни на житло зросли, нічого не купити.

Погіршувати житлові умови дитини не хочу, та й росте він у повній сім’ї. Живу своїм життям, чоловік не лізе.

Їсть все, дякує, раз на місяць квартиру генералить так, що вона блищить, гроші на карту переказує, сплачує мені й дитині відпочинок.

Хай поки що буде так! Все одно його крім роботи та дачі, нічого не цікавить! Як вважаєте, потрібно мені розлучитися, чи залишити все, як є?