Чоловік хоче відзначити своє підвищення, але для мене на цьому святі місця не знайшлося

Дуже гірко це усвідомлювати, але я у своїй сім’ї ніхто – лише обслуговуючий персонал з опціями інкубатора та особистого помічника. Доказом тому служить байдуже ставлення чоловіка. Хоча я такого точно не заслужила.

З Антоном ми познайомилися на роботі, почали зустрічатися, за кілька років одружилися. Потім я побачила дві смужки, і ми з чоловіком вирішили, що треба залишати дитину. Раптом потім не складеться?

Незадовго до появи малюка я пішла в декрет, як і належить. Про кар’єру довелося забути до того моменту, поки дитина не піде в садок. Але я з цього приводу зовсім не засмутилася.

Антон заробляв достатньо, і міг гідно забезпечити нашу сім’ю без моєї участі. Та й мені не хотілося пропускати перші кроки нашої донечки. Так я стала тією, яку в народі називають хоронителька вогнища.

Більшість побутових питань взяла на себе, щоб чоловік міг нормально відпочити та з новими силами підкорювати кар’єрні висоти. Йому саме замаячила можливість підвищення.

Я всіляко підтримувала Антона, допомагала йому з робочими завданнями, які він часто брав додому. Як не дивно, я не втратила своїх знань у декреті, і вони дуже стали в нагоді.

Днями Антон отримав бажану посаду, і тепер він думає відзначити цю подію у дорогому ресторані. Забронював столик у вихідні, покликав колег, друзів, своїх батьків. Ось тільки мені місця на цьому святі не знайшлося.

Коли я почала будувати плани, що треба б дочку відвезти до моєї мами, а мені купити нову сукню і підстригтися, чоловік мене різко обірвав. На його думку, дочці у її півтора року не треба надовго залишатися без мами, а банкет займе не одну годину. Та й мені там буде нудно.

Я вже залишала кілька разів доню зі своєю мамою, причому не на якісь пів години. Маляті подобається бувати з бабусею, тому жодних складнощів виникнути не повинно.

Та й щодо нудьги Антон загнув. Я завжди ладнала з його рідними та друзями, про колег і говорити нема чого. Ми раніше всі разом працювали, тож спільні теми для розмови точно знайдуться.

До того ж усі будуть цікавитись, чому Антон не взяв мене з собою. Цей аргумент він пропустив повз вуха і продовжував наполягати, що в ресторані мені не сподобається, пропонував окремо відзначити його підвищення вдома.

Звідки він знає, що мені там не сподобається? Я давно хотіла розвіятись, змінити обстановку. Походи в магазини та поліклініку, заради яких я і залишала дочку з мамою не беру до уваги. Однак я Антону не скаржилася на нудьгу, і тепер розумію, що дуже дарма.

Він вирішив, що я впадаю в екстаз від побуту, і нічого іншого мені не потрібно, але це зовсім не так! Напевно, у вихідні варто було залишати чоловіка з донькою та списком справ, після чого йти до подруг, на манікюр чи ще куди.

А я, як дурепа, дбала лише про його комфорт. У результаті мою жертву сприйняли як належне. Хоча багато в чому саме завдяки мені Антон досяг підвищення, про яке так довго мріяв.

Але він про це забув, раз дозволив собі начхати на мої бажання. Ось за що це мені? Зрозумілої відповіді від чоловіка я не дочекалася. Він переконував, що дуже цінує мою допомогу, але з рестораном питання закрите:

– Я вже забронював столики, і там усе розраховано на десять осіб. Переграти нічого не вийде. Я не знав, що тобі теж буде цікавий цей захід. Упевнений, ти нічого не втратиш, якщо посидиш удома.

А спитати мене можна було?! Я не якась стороння жінка, а дружина, і моя думка в подібних питаннях має враховуватися. Але я для Антона виходить – пусте місце, хоч би що він казав.

Ще й відмовки такі дурні ліпить. Я точно знаю, що в ресторанах чудово можна попередити про зміну кількості гостей, було б бажання. Однак чоловік його не має.

Мої спроби досягти виразних пояснень, чому Антон так непорядно зі мною вчиняє, ні до чого не привели. Він знову бубонить про турботи з донькою, мою нудьгу та неможливість забронювати ще одне місце.

Я впевнена, що справа не в цьому, але в чому я зрозуміти не можу. На квочку я не перетворилася, незважаючи на побут. Як і раніше, читаю книги, професійні статті, щоб не деградувати.

Із зовнішнім виглядом теж усе гаразд. Вагу привела в норму, із засмальцьованим хвостиком не ходжу. Загалом зі мною не соромно з’явитися на людях. Але чоловік чомусь вбив собі в голову, що мені нема чого робити в респектабельному закладі.

Після тієї розмови я проплакала практично всю ніч, але Антон нічого не помітив, або вдав що не помітив. Це ж треба бути настільки черствим! Правду кажуть, після підвищення у багатьох зриває дах.

Очевидно, цей час настав, і наша сім’я незабаром розпадеться, бо я не відповідаю новому статусу Антона. Його вчинок із рестораном красномовно про це говорить.

До важливої ​​дати залишається три дні, а я все ще не знаю, як вчинити. Найкраща подруга радить прийти без запрошення та розповісти всім про свій внесок у підвищення чоловіка.

В Антона від такого обличчя знатно перекоситься, але я не хочу так принижуватись. Бракувало ще отримати славу скандалістки.

Однак, мовчки спускати чоловікові цей бридкий вчинок я теж не збираюся. Якщо він так і не передумає з рестораном, нехай чекає на відповідь. Може, не зараз, а трохи пізніше, але я обов’язково щось зроблю. А то уявив себе крутим начальником і забув, що крутими бувають тільки варені яйця.