Чоловік категорично зі мною не хотів розлучатися. Він з обуренням розповідав знайомим, що не пив, не бив, зарплату приносив, а ось Олена у нього дурна та безвідповідальна

Чоловік категорично зі мною не хотів розлучатися. Він з обуренням розповідав знайомим, що не пив, не бив, зарплату приносив, а ось Олена у нього дурна та безвідповідальна.

Олена – це я. На розлучення мені довелося подати, бо більше не було сил жити із цим занудою. Йому у вихідні хотілося полежати на дивані, а мені кататися велосипедом чи на лижах.

Найкраще свято для нього – це застілля та посиденьки з друзями за чаркою, а для мене – активний відпочинок. Я хотіла відпустку на море, а він тягнув мене на город до свекрухи.

– Заберу у тебе дитину, якщо подаси на розлучення! – бризкав слиною Андрій.
– Спробуй, – спокійно відповіла я і подала заяву.

А от коли справа дійшла до аліментів, колишній чоловік заявив у залі суду, що їх платитиму йому я.
– Як це? Дочка мешкатиме з вами? – здивовано спитала суддя.
– Так! – відповів Андрій із викликом.

І виявилося, що він не жартував. До суду було подано заяву про визначення місця проживання Юлі на його адресу.
Я спершу довго плакала, потім звернулася до адвоката. Мудра жінка юрист почитала аргументи колишнього чоловіка і подивилася на мене:

– А Андрій Віталійович добрий батько? – Запитала вона, задумливо.
– Загалом, так, – відповіла я.
– Тоді я пропоную вам інший варіант. Битися з рідним батьком за житлоплощу, на якій весь цей час проживала дитина, не найвдаліша витівка.
– Але невже в мене заберуть дитину? – з жахом вигукнула я.

– Ні в якому разі. Юля проживатиме з батьком, але у вас залишиться право забирати її з садка, проводити разом вихідні. Просто рідкісні батьки витримують такий формат. Ось побачите, що Андрій сам поверне вам дочку. Я таких випадків бачила дуже багато! – запевнила юрист.

Звісно, я не хотіла погоджуватися на такий варіант. Але ситуація була не на мою користь. І я визнала позов щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Двічі на тиждень я забирала Юлю із дитячого садка. Моє серце розривалася, коли я приводила її до Андрія, цілувала в щічку і прощалася. А у вихідні не було жодних сил розлучитися з моєю дівчинкою.

Колишній чоловік спостерігав за моїми муками та зловтішно посміхався. У його погляді було тріумфування. Після першого тижня мук я захворіла. Лікар наполегливо просив взяти відпустку та змінити обстановку. У мене було нервове виснаження. Спочатку я відігнала цю думку, який відпочинок, якщо дочка не зі мною?! А потім поговорила з подругами, ще раз зустрілася з лікарем та подумала: а чому б і ні?

Я не була на морі понад п’ять років. Всі ці роки я слухняно зображувала домогосподарку, полола грядки у мами Андрія. І тепер у мене з’явилася можливість реалізувати свої бажання. Я попередила Андрія, що два тижні мене не буде у місті.

Моє серце боліло від туги. Від сестри Андрія я дізнавалася, що у Юлі все гаразд. Це мене заспокоювало.

Море, хвилі, білий пісочок. Я плавала, відвідувала СПА-салони, їла фрукти, блукала островом. І саме там я зрозуміла, що моє життя налагоджується.

Перший тиждень Андрій не писав і не дзвонив. Але незабаром фотографії з моєї відпустки почали з’являтися у соцмережах. Мабуть, колишньому чоловікові, який побажав помститися мені за розлучення, стало ясно, що помста не вдалася.

Сестра Андрія написала мені, що мій колишній чоловік важко справляється. Щоб забирати дочку з садка, йому доводилося відпрошуватися з роботи. А коли дитині треба було здавати аналізи, Андрій втратив половину робочого дня.

Відносини із начальством стали напруженими. А ще в нього зовсім не було можливості посидіти з друзями за чаркою, адже малечу він ні з ким не міг залишити.

Андрій став дзвонити та писати. Спочатку це були грубі повідомлення з образами. Телефонні розмови він так само починав з уїдливих коментарів.
– Я відмовляюся вести діалог у такому тоні, – холодно сказала я і поклала слухавку, коли вкотре Андрій зателефонував і назвав мене нікудишньою матір’ю.

Два дні я не відповідала на його образливі повідомлення. На третій день замість чергових грубостей колишній чоловік надіслав фотографії доньки. Я цілувала кожну фотографію та плакала. Але вже відчувала, що колишній незабаром здасться.

Андрію я подякувала за фотографії. Наступного дня він надіслав нові знімки. А ще він розповів кілька кумедних епізодів про те, як наше шило хуліганить у дитячому садку. Дні відпустки, що залишилися, були прекрасні. На серці з’явилася легкість. А після приїзду у нас з Андрієм відбулася розмова.

Він спробував мене повернути, але марно. Відмовила я чемно, але твердо. Розмову про проживання Юлі Андрій завів сам, зізнався, що з маленькою дитиною йому справді важко.

Він сказав, що нам з Юлею буде зручніше жити у нашій спільній квартирі, тому він відмовляється від своєї частки на користь доньки. Сам же переїжджає до своєї дошлюбної студії, яка дісталася йому від батька. Очі в Андрія були сумні, мені навіть стало його шкода. А ось я ледве стримувала сльози від свого щастя!