Чоловік має рацію! Ми обидва часто робимо те, що не хочемо робити, з однієї простої причини – ми кохаємо один одного

У чоловіка машина з’явилася раніше, ніж у мене. Оскільки ми сім’я, їздити потрібно було обом, то я вважала, що маю право голосу у виборі власної машини.

– Ні. Я водій, машину беремо мені, я вирішу яку, – сказав чоловік. – Коли тобі купуватимемо, то сама обереш.

Чесно ж? Чесно. Собі чоловік узяв іномарку японського виробництва. Придбанням був задоволений, як слон. Мені машина чоловіка не подобається, вона виглядає не дуже. Але чоловікові їздити за кермом, я була лише пасажиркою.

Через три роки ми фінансово дозріли для покупки другої машини, для мене. Я слова чоловіка, що мені вибирати, пам’ятала.

Бюджет було обговорено. Це єдине, як я думала, його втручання. Зупинила свій вибір на французькій моделі.

– Ні. Тільки не француз, – сказав чоловік.
– Чому?

– Ненадійні, дорогі запчастини, обслуговування дороге, сервісів мало.
– Але ж я хочу цю!

– Ти вибираєш зовнішній вигляд, а треба вибирати те, що під капотом, як я!
– Ти вже вибрав! І пообіцяв, що я теж зможу вибрати те, що мені заманеться.

– Окей! Бери француза, але потім не бігай і не плач, коли він стане. До мене не звертайся, сама розбиратимешся і лагодитимеш, – сказав чоловік.

– Це, на твою думку, невтручання у вибір? – обімліла я. – Ти на мене тиснеш, підштовхуючи до тієї машини, яка тобі подобається!

– Я не підштовхую, а попереджаю. Хочеш? Купимо. Але наслідки тобі сьорбати!
– Добре. Яку машину треба купувати, щоб була допомога від тебе?

– Бери японця!

Чоловіка не послухала. Купила француза, але зло на нього зачаїла. Без допомоги? Самій сьорбати? Після шантажу, який влаштував чоловік? А ображаюся я довго! Дуже довго!

– Я купив м’ясо. Приготуєш? – Запитав чоловік, приїхавши з роботи.
– Ні. Ти ж купив, мене не запитав, чи я хочу готувати м’ясо. Сам готуй!

Шматок м’яса вирушив у морозилку, де пролежав, майже місяць.
– Я купив порошок. Випереш мій робочий одяг? – попросив чоловік.

– Ти купив порошок. Твій робочий одяг, спочатку треба запрати з милом. Мило скінчилося. Іди, купи, тоді поміркую, прати чи ні.

– І взагалі, ти на роботу влаштовувався, зі мною не радився, не питав, чи буду я твій робочий одяг прати. Давай сам!

– Що відбувається?

– Наслідую твій приклад! Або так, як я хочу, або сам. Ти ж так вирішив зробити, коли мені машину купували?

– Боже, жінко, та ніхто тебе не покине зі зламаною машиною! Куди я подінусь? Я тебе люблю, ти моя дружина, і я, як і ти, часто роблю те, що не хочу робити, з однієї простої причини – ти мені не байдужа!

Я перестала викаблучуватись! Чоловік мав рацію! Гостем у сервісі мій француз був частим. Продали, купили японця. Чоловік усміхався, але мовчав, коли купували!

Він має рацію! Ми обидва часто робимо те, що не хочемо робити, з однієї простої причини – ми кохаємо один одного! І це, на мою думку, слушне рішення! А ви як вважаєте?