Чоловік не хоче спілкуватись з моїми батьками, бо вони не допомогли нам купити квартиру. А вони що мали це робити?

Я раптом почала розчаровуватися у своєму чоловіку, хоча раніше ми з ним і зустрічалися два роки, і ще два жили разом, а тепер він відкривається зовсім з іншого боку.

Влаштував мені скандал, що мої батьки не стали допомагати нам купувати квартиру. Це при тому, що його мати теж не поспішала нам чимось допомагати.

Мало того, у неї дві квартири, одну з яких вона здає, так вона навіть не запропонувала нам хоча б пожити та накопичити на іпотеку в тій квартирі, що здається.

Але чоловік швидко знайшов їй виправдання – у нього мама на пенсії, до того ж одна без чоловіка, їй самій треба виживати. Хоча в нас батьки ровесники.

У мене батьки також на пенсії, але вони працюють, бо в них інших квартир немає і їм грошей ніхто не принесе на блюдечку. Вони, до речі, не обіцяли нам допомогти із квартирою.

Та й взагалі, я не вважаю, що батьки нам щось винні. Нас виростили, вивчили, а далі треба самим якось крутитися.

Я навіть не пирхаю на свекруху, яка й не подумала запропонувати нам пожити у другій квартирі. Вона має на це право, це її квартира, а нам треба купувати свою.

Я б про це навіть не стала згадувати, якби чоловік не почав крутити носом у бік моїх батьків. Мовляв, вони не допомогли, хоч могли, а самі на відпочинок поїхали.

Вони заробили на відпочинок – вони й поїхали. Все просто. Ми заробимо – теж поїдемо та відпочинемо. Нині ж у нас іпотека.

– От не поїхали б твої батьки відпочивати, віддали б гроші нам, у нас зараз платіж був би меншим! – не заспокоювався чоловік.

Я тоді з ним серйозно посварилася і нагадала, що його мати теж не побігла виселяти мешканців, щоб нам зручніше було накопичувати.

Посварилися, помирилися, я думала, що тема закрита, він зрозумів, що суперечив з дурощів. Але виявилось, що не зрозумів і досі на моїх батьків ображається.

Та так, що не хоче з ними спілкуватися, навіть коли вони нас у гості звуть на якесь свято, робить таке обличчя, ніби його нудить.

Мої батьки роблять нам на свята гарні подарунки, на нас не заощаджують, але вирішувати наші проблеми вони не планують, у них своє життя.

У цій ситуації мене ще й свекруха підбиває, яка нічого не робить, нічим не допомагає, але постійно каже, що якби вона мала можливість, вона вже нам допомогла б.

Так вона має можливість, у неї бажання немає. А це вже зовсім інша річ. Але за своєю мамою чоловік косяків не бачить, вона в нього бідна самотня пенсіонерка.

Натомість завжди знаходить, як висловити своє невдоволення моїми батьками. Мене це так дістало, що далі вже нема куди.

Ось поки чоловік цієї теми не торкається, у нас все добре, живемо душа в душу, але як тільки мова хоч якось заходить про моїх батьків, то це все – буде скандал.

Я зараз на це дивлюсь і думаю, а чи варто продовжувати цей шлюб? Чоловік показує себе не з кращого боку. А що ще неприємного мені відкриється в ньому і чи слід цього моменту чекати?