Добрий день. Ця історія з мого життя, така як є. Хочу перейти у 2004 рік. Я 22 роки і я дівчисько знайомлюся з майбутнім чоловіком. Знайомство, спільне проживання, весілля, вагітність – все як у всіх.
Чоловік – душа компанії, такі завжди подобаються дівчатам. Народження першої доньки, втрата роботи чоловіка і понеслося, відрядження нашої сім’ї до багатьох міст України, по пів року, по року.
Так і жили 4 роки. У 2008 приїхали додому, у квартирі почали робити ремонт, народилася друга донечка. І вже тут “понеслася душа в рай”, чоловік почав приходити під ранок, грубіянив, поводився дуже вільно.
Я сиділа з маленькою дитиною. При сварках говорив: “Куди я від тебе піду, з двома дітьми”, і я вірила.
І ось 2012 рік ситуація в родині така ж ситуація, але я працюю, почала отримувати гроші, більше стежити за собою. Він почав гуляти, спільні знайомі розповідали, що бачили їх (його і дівчину) в кафе, питала, говорив брешуть.
І ось в один із днів він прийшов не тверезий, вночі й при дітях нагримав на мене. Я опинилася в лікарні. Знала тоді, що нема за що на світі не буду з ним жити. Він кричав: “Кому ти потрібна з двома дітьми?”.
Після було складно. Стояло питання – “що тепер?” Рік жила одна, було дуже важко, депресія, невідомість. Пізніше один випадок звів мене з моїм теперішнім чоловіком. Зараз 2021 я заміжня, у нас народився хлопчик, ми сім’я. Нікому не вірте – все буде ДОБРЕ!
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…