Я вийшла заміж вдруге, коли дочці було 6 років. У чоловіка сім’ї раніше не було. Нам по 32 роки. З першим чоловіком ми з дочкою не спілкуємось, він нам не допомагає і ніколи не прагнув цього робити. Все було спокійно, щоправда, намагався іноді виховувати нас обох, і сварки були. Дочка моя не може постояти за себе, якщо її хтось образить, тільки мовчки плаче.
Нині проблема ось у чому. Доньці вже 9 років та вітчим практично не спілкується з нею. Тільки й чую критику та постійні зауваження на її адресу, якісь невдоволення її поведінкою. Намагалася з коханим спокійно поговорити – але він стверджує, що вона сама не спілкується з ним.
Я йому пояснюю, що дітей виховують не тільки критикою, їм спілкування й увага потрібні, але в нього ніби холод до неї, навіть неприязнь. І причин для цього немає жодних.
Ми живемо в одній кімнаті, це накладає певні обмеження на спілкування. Буває, ми з чоловіком заговоримо про щось напівпошепки, дочка подивиться в наш бік, відволікаючись від свого заняття, і чоловік відразу робить їй зауваження, говорячи: «як ворона слухає, ніби з нею розмовляють!».
Мене це засмучує і непокоїть. Не можу зрозуміти, чому і звідки, в нього така жорстокість до дитини? Звичайно, вона його не назве батьком, як він хотів, з такими образами. Не можу розібратися, що мені робити: і чоловіка люблю, і доньку. У неї, крім мене, нікого немає.
Після нашої сварки з ним, коли я заступилася за доньку (вона підкидала маленький м’ячик і він вилетів з її рук), він з такою агресією, шпурнув цей м’яч, наче сам дитиною так не робив. Начебто дорослий чоловік, а витримки та такту практично немає.
Я тоді сказала, що він перегинає, ну така нісенітниця цей м’яч, навіщо так кричати було. Він з того часу з нею тільки вітається і все. І бубонить щось роздратовано, коли йому щось не подобається.
Дайте пораду. Сил немає, хвилююся. Може, він мене вже розлюбив, що так ставитись до моєї дочки? Зауважу, що я місяць як не працюю – скоротили, сиджу вдома. Може це теж грає роль?
Валентині Петрівні та Аркадію Карповичу щоліта донька та зять привозили онуків. Спочатку на місяць, бо…
Вдома було тепло та затишно і, швидше за все, пахло смачним обідом. Пам'ятаю, подумав, що…
Я діставала з полиці тарілки для гостей, коли почула уривок розмови в коридорі. Ніна, моя…
- Ви знову до неї їдете? Чому не до мене? Чим я гірша? Чому я…
— Ти хоч сам розумієш, що зараз зробив? — сказала мати, ледве стримуючи лють. —…
- Вмієш ти, Любко, секрети зберігати, - сказала я доньці. - Прямо, як емальоване решето,…