Чоловік постійно ревнував мене і підозрював у зраді, а з часом я все ж таки припустилася помилки

Хочу поділитися тут своєю історією, бо більше нема з ким мені обговорити таке.

Майже рік тому почала зустрічатися з чоловіком, і все закрутилося настільки, що відразу почали разом жити (мені 31 рік, а йому 33). Знайомі ми з дитинства, все життя жили по сусідству, а тут доля звела.

Він дуже ревнивий, навіть до минулого, дуже підозрілий, скрізь бачить зради. Загалом, на тлі цих фобій він перегинав. Це було неодноразово. Я була йому вірна, і це чиста правда. Богом клянуся, не зраджувала, і в думках не було. А він іноді такі підозри кидав, що розуму незбагненно.

Наприклад, чоловік коли приходив з роботи, думав, що я з кимось удома була за його відсутності. Звичайно ж, потім він просив за все пробачення, обіцяв, що зміниться, але скандали повторювалося.

Я терпіла, чекала, сподівалася, бо люблю. Та й він любить, я це бачу і відчуваю, і пориви ревнощів відбувалися лише, коли випив бував, а це вже інші речі. Загалом жили ми вірою та надією. Начебто почав притихати потроху. Пів року тому він побував навіть у поліції. Дали небагато, але все-таки.

Я не покинула його, допомагаю, їжджу, розписалися недавно. Але до реєстрації нашого шлюбу сталося ось що. Я йому таки змінила, на роботі був корпоратив, перебрала зайвого і того вечора все сталося.

Я не хотіла зраджувати, робити йому боляче, руйнувати наше кохання, мабуть, все сталося на тлі цих усіх переживань, і я це зробила. Після відчувала себе жахливо, боялася дивитися чоловіку в очі.

Я припустилася помилки, за яку зараз каюся і більше не хочу такого повторювати. Люблю його, як і раніше. Так мені немає виправдань, це поганий вчинок, я дуже сильно мучаюся від того, що зробила і не знаю як правильно вчинити, розповісти йому чи ні.

Ми щодня спілкуємося, він просить, щоб я була вірна, я обіцяю, а в самої в душі творитися негаразд. Підкажіть, будь ласка, що мені робити у цій ситуації.