Чоловік протримався у декреті місяць. Тепер у мене розуміючий і дбайливий чоловік

Чоловік на місяць пішов у декрет, щоб довести мені, як я помиляюся, говорячи, що в декреті сидіти – це пекло. Лише місяця йому вистачило, щоб зрозуміти, його робота в офісі цілком собі спокійна та розмірена, а фраза “сидіти в декреті” взагалі не відображає те, що відбувається.

Після появи дитини у нас із чоловіком розпочалася стандартна проблема молодих сімей. Татко у нас працював, вважаючи, що він і так робить набагато більше, ніж я, обурювався на мої прохання посидіти з дитиною, читав занудні лекції, що ось раніше декретів не було, а жінки все одно встигали й працювати, і дітей ростити, і за господарством наглядати.

У мене ж до кінця дня вже руки відвалювалися, ноги не волочились і голова пухла. Син у нас неспокійний, у свій час спав виключно на руках і тільки коли його носять по кімнаті. Тільки сядеш, отримуй крики невдоволення. Як за таких умов щось робити?

Чоловік же вважав, що все просто як у фільмах. Що я сина погодувала, спати поклала, сама теж лягла і заснула. Потім сходила з візочком погуляла, повернулася і знову нічого не роблю. А коли він приходить з роботи, я зображую із себе господиню, віддаю йому дитину і тікаю у своїх справах.

Під “моїми справами” чоловік мав на увазі приготування вечері, прибирання, прання, прасування та душ. Просто як відвідування спа-салону, правда ж?

Лаялися ми до хрипоти, бо мене бісила його впевненість, що декрет – це просто, а я просто намагаюся загнати чоловіка під підбор. Поки справа не дійшла до розлучення, тоді ми вирішили спробувати помінятися місцями.

Тобто я виходжу з декрету, а чоловік сидить із сином. Він саме скаржився, що давно не відпочивав, от і відпочине, адже декрет саме для цього й створено.

Запитань із грошима не виникло, ми з чоловіком заробляємо майже однаково, різниця не суттєва. На роботі на мене чекали з розкритими обіймами, а моральну проблему з тим, що мужик сидить у декреті, допомогли вирішити батьки, які були в курсі проблеми. Батьки побурчали, але мами швидко їх за пояс заткнули.

Перед моїм виходом на роботу чоловік голосно заявляв, що встигатиме і дім у чистоті тримати, і готувати, і з сином займатиметься, і мене після роботи напружувати не буде, бо він знає, як на роботі люди втомлюються. Я з широкою посмішкою побажала йому удачі.

У перший же день чоловік мав очі як блюдця. Виявляється, син у нас не янгол у плоті. Але чоловік тримався, казав, що це просто перший день, ось він увійде до режиму і все буде нормально. Ну і що, що мені того вечора довелося готувати вечерю? То була проба пера, чоловік звикав до декрету.

Перші два тижні чоловік вдавав, що у нього все під контролем, він зовсім не втомлюється і насолоджується своїм відпочинком. А мішки під очима та око яке сіпалося, взагалі нічого не означають. Я розуміла, що відбувається, але підливала олії у вогонь, копіюючи поведінку чоловіка, яку він нещодавно собі дозволяв.

Обурювалася, що прання вже тиждень лежить, і невже його важко закинути у машинку. Ліниво колупала макарони, якими чоловік намагався годувати мене третій день поспіль.

Гнівно водила очима і цідила крізь зуби, що я взагалі цілий день в офісі працювала, поки він вдома прохолоджувався, коли чоловік намагався після роботи всунути мені сина.

Другі два тижні чоловік тримався на чистій упертості, але було видно, що це все дається йому важче і важче. Я вирішила не чекати, коли ж таки рвоне, тому запитала, чи насправді він хоче продовжувати наш експеримент, чи чоловік все-таки щось зрозумів.

Виявилося, що зрозумів, хоч, як це не дивно. І дуже хоче працювати. А всі необхідні висновки він зробив. Тоді ми й помінялися назад, я пішла в декрет, а він повернувся на роботу.

Тепер у мене є вдома чоловік, який дуже розуміє, який навіть не заїкається про те, що він там на роботі втомлюється, а я тут нога на ногу лежу на дивані, адже у мене турбот взагалі немає. Визнав, що моя робота важча, хоча б тому, що він має вихідні, обід і кінець робочого дня, а в мене такого задоволення немає.

Дуже ефективний спосіб збивати корону з чоловіків, які вважають, що декрет – це безперервне свято життя, під час якого жінка відпочиває на втіху. Раджу спробувати всім, хто має такі ж проблеми.