Живемо з чоловіком вже три роки. Чотири місяці тому стали замислюватися про дітей. Спочатку намагалися зробити дитину по-старому)))
Але не вийшло. Пішли по лікарях. Думала, що безплідна я, але з’ясувалося, що це чоловік не здатний мати дітей. Стали розбиратися і з’ясувалося, що в дитинстві він перехворів на епідемічний паротит. Лише малий відсоток від перехворілих чоловіків не може надалі мати дітей. Мій чоловік потрапив в той самий “малий відсоток”.
Стали замислюватися над альтернативними варіантами. Перебрали наступні:
Усиновлення / удочеріння
ЕКО
Вирішили відмовитися від штучного запліднення через те, що великий ризик того, що може з’явитися на світ кілька малюків. Але ми хочемо поки одного, та й абортувати “зайві” плоди якось зовсім не хочеться. Вирішили зупинитися на усиновленні.
Але з’ясувалося, що усиновити теж не так-то просто. Виявляється, що теж є свої черги. Пропонують в основному не просто хворих дітей, а важко хворих, розумово відсталих. Але я навіть зі здоровими досвіду спілкування не мала. І якщо чесно, то боюся брати відповідальність за долю хворого малюка. Вважайте мене сволотою безсердечною … Я боюся.
Чоловік запропонував недавно, щоб я переспала з його другом. Він уже обговорив всю ситуацію з його другом. Той навіть довідки і аналізи взяв в поліклініках. Але мені якось не хочеться зраджувати чоловіку. Та й як я потім буду з його другом спілкуватися? Уявляю сюрреалістичність таких діалогів:
– Привіт як справи?
– Все добре. До речі, непогано ти мене рік назад! Дивись якого народила! Тільки ти на нього прав не маєш!
Або:
– О, Костя, проходь, водичку будеш? Що вирячився? Двох раз з тебе вистачило!
Так чи що?
Жах якийсь. І як бути потім з чоловіком? Дозволити йому кого-небудь з моїх подруг від…., щоб були квити?
Відмінна свінгерська сімейка виходить, чесне слово …
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…