Чоловік вважав вихідців із села недолугими людьми, та постійно підсміювався, коли бачив таких у своєму оточенні. Та, як кажуть, не зарікайся

Тридцятирічний Анатолій був міським мешканцем і до сільських ставився досить упереджено.

Чоловік вважав вихідців із села недолугими людьми, та постійно підсміювався, коли бачив таких у своєму оточенні.

Анатолій працював програмістом у великій компанії, де й почав залицятися до Аліни, начальниці відділу, яка прийшла зовсім недавно.

Чоловік надавав їй знаки уваги, дарував квіти, робив компліменти, проте він був шокований, коли дізнався, що його обраниця приїхала з села!

Розмова про це зайшла зовсім несподівано, і Анатолій розкрив рота від подиву, коли зрозумів, що розкішна блондинка родом із села.

– Ти сільська? – ошелешено перепитав чоловік.
– Чому тебе так здивувала ця новина? – поцікавилася Аліна і хитро примружилася.

– Ні, ні, просто рідко зустрінеш таких, як ти, – нерішуче промимрив чоловік.
– Яких? – Дівчина продовжувала запитально дивитися на Анатолія.

– Просто не схожа ти на сільську, вони не так виглядають, – чоловік почав підбирати правильні слова, щоб не образити її.

– А як вони виглядають? Ходять у хустці та кожушку? – грайливо засміялася дівчина.
Анатолій не знайшов, що відповісти, тож вирішив перевести розмову на іншу тему.

Більше мови про село не заходило, чому чоловік був дуже радий. Їхні стосунки з Аліною з кожним днем ​​зміцнювалися дедалі більше, і за пів року Анатолій зробив їй пропозицію.

Дівчина, якій чоловік теж сподобався, не стала довго зволікати з відповіддю і погодилася.

– Потрібно подати заяву, та запланувати весілля на кінець вересня, – повідомила нареченому Аліна.
– Чому на вересень? – здивовано спитав Анатолій. – Чекатимемо два місяці?

– Батьки збирають урожай, вони раніше не зможуть, – рішуче заперечила дівчина.

Тільки в цей момент чоловік зрозумів, що, крім шикарної дружини, він буде мати ще й сільських родичів.

– Може, ми потім з твоїми відзначимо? Спочатку зберемо своїх, близьке коло, – не моргнувши, запропонував Анатолій.

– Ні, такого точно не буде, – на превеликий подив, Аліна сприйняла пропозицію нареченого в багнети. – Я правильно зрозуміла, що ти не хочеш бачити моїх родичів на весіллі?

– Чому не хочу? Дуже навіть хочу, – з похмурим виглядом награно заперечив чоловік. – Чи багато у тебе рідні з села приїде?

– Чоловік двадцять-тридцять приблизно, – усміхнулася дівчина. – Не дуже багато.

– Так, – зітхнув Анатолій, з жахом уявляючи, як родичі Аліни можуть зіпсувати їм весільну урочистість.

Декілька разів він ще спробував умовити дівчину одружитися раніше, але незабаром зрозумів, що йому доведеться змиритися.

Вперше побачивши майбутніх родичів, чоловік ледве стримав своє роздратування.

Квітчасті сукні, та веселі пісні, дратували Анатолія, але він стискав зуби, та натягнуто посміхався, підбадьорюючи себе тим, що йому потрібно просто трохи потерпіти.

Нерви у чоловіка почали здавати лише тоді, коли він дізнався, що родичі дружини затримаються ще на два дні.

Щоб менше з ними контактувати, Анатолій заявив Аліні про те, що ці дні поживе у своїх батьків. З горем навпіл, перемагаючи себе, чоловік дочекався від’їзду нових родичів.

Більше контактувати Анатолій з ними не збирався і всіляко оминав усі спільні гуляння.

Пів року чоловік відбрикувався від них, посилаючись на свою велику зайнятість. Проте Аліна дуже швидко зрозуміла, що Анатолій не хоче спілкуватися з тестем та тещею.

Вона спробувала поговорити з чоловіком про це, але він швидко змінював тему розмови та заявляв, що їй все здається.

– У суботу в тебе день народження, як відзначатимемо? – поцікавилася увечері дружина.
– У кафе всіх зберу, вдома не хочеться наводити сумбур, – незворушно промовив Анатолій.

– Чому мені нічого не сказав? Я ж маю повідомити батьків, – заметушилася Аліна.
– Навіщо? Я не збираюся запрошувати твою рідню на своє свято, – приголомшив чоловік.

– Чому? – оторопіла дружина, для якої його слова стали одкровенням.

– Не подобаються вони мені! Ось чесно, селище якесь. Розмови банальні. Досі повірити не можу в те, що ти їхня дочка, – пробасив Анатолій.

– А ось вони до тебе ставляться зовсім по-іншому, – сказала дівчина. – Подарунок уже підготували…
– Нехай його собі залишать! – Скажи їм, що свята не буде.

– Вони вже зібралися у будь-якому разі приїхати, – впевнено наполягала Аліна. – Ти хочеш, щоб я сказала батькам, що не хочеш їх бачити?

– Можеш казати, що завгодно, – розвів руками Анатолій. – Мені байдуже, образяться вони на це, чи ні!
Дівчина не стала нічого говорити батькам, тож у суботу, ближче до обіду, вони приїхали у гості.

Тесть і теща вручили чоловікові дриль, який він зневажливо відкинув убік.

– Ти їм нічого не сказала? – Анатолій схопив дружину за руку і відтяг убік. – За три години нам їхати до кафе, і на твоїх ніхто не розраховував…

– Добре, то їдь один, а я залишуся з ними вдома, – твердо процідила вона.

Чоловік зневажливо закотив очі й, одягнувшись, пішов. Аліна весь день провела з батьками, які постійно її запитували, куди подівся зять?

Дівчині довелося збрехати та сказати, що він поїхав до батька та матері. Однак, коли чоловік повернувся о

дванадцятій годині ночі, ледве тримаючись на ногах, вони зрозуміли, що дочка намагалася викрутитись.

– Ви ще тут? – скидаючи взуття, пробурчав Анатолій. – Не могли зробити мені подарунок і забратися звідси? До того ж є готелі! Якого біса стирчати у нас?

– Толю, ти, мабуть, забув, що це моя квартира? Я брала її в іпотеку, тому я вирішую, хто буде в ній, а хто ні, – перебила чоловіка Аліна.

– Це ти, мабуть, забула, що мою ми здаємо та отримуємо з неї гроші! – гаркнув чоловік. – Щоб на ранок тут нікого не було! – додав він і пішов до спальні.

Наступного ранку тестя та тещі вже не було. Аліна ходила з похмурим виглядом і мовчала.

Поведінка чоловіка вибила її з колії й змусила багато про що задуматися.

Після від’їзду батьки перестали бувати в гостях у дочки, аргументуючи тим, що не хочуть зайвий раз зіштовхуватися із зятем. Аліна знаходилася між двома вогнями!

Вона не знала, як їй вчинити! Батьків вона палко любить, і до чоловіка в неї є почуття! Вона все більше переконується, що з Анатолієм не бути їй щасливою!

Якби він її кохав, то йому було б байдуже, яка в неї рідня! Вона обрала батьків!