Цьогоріч у нашого шлюбу перший ювілей – десять років, як ми чоловік і дружина. Дітей поки не маємо, але плануємо батьківство вже у наближчий час.
Коли ми тільки познайомились, я працювала помічником юриста. Батьки хотіли оплатити мені якусь освіту, тож я обрала престижний юридичний вуз у столиці. Після навчання друзям батька вдалося влаштувати мене у невеличкий офіс.
Скажу одразу, я не любила ні роботу, ні навчання. Мало що розуміла, не намагалася щось завчити. Документи робила з помилками, путала різні юридичні норми між собою.
Поки ми зустрічалися, Ігор захоплювався, яка я розумна і скільки перспектив у роботі маю. Але вже через пару місяців після весілля я з роботи впевнено звільнилася. Чоловіка гідного зустріла, тож справу зроблено. Освіта і робота мені у цьому дуже допомогли, сподіваюся ніхто не чекав, що я ходитиму туди все життя?
Чоловік не дуже зрозумів, як я так раптово втратила роботу, але довший час на мене не тиснув. Він натякав, щоб я щось шукала, але я не звертала на то зайвий раз уваги.
Ігор заробляв дуже багато. Нам вистачало на дорогі подорожі, якісний одяг, поїздки по ресторанах. На другий рік шлюбу він взяв квартиру у кредит по непоганій відсотковій програмі. Минулого року цей кредит вже був виплачений. Тому ми заговорили про дітей.
Ми обидва бажаємо діток, прчому мінімум двох! Я вся в очікуванні декрету, якщо чесно. Але нещодавно хтось з родичів Ігоря напоумив, ніби я все життя виситиму у нього на шиї. Десять років шлюбу вже провисіла, тож і все життя зможу.
Він почав питати коли я зі своєю прекрасною освітою принесу в дім хоч якусь копійку. Я ж звичний ритм життя змінювати не бажаю, у мене за планом зовім скоро декрет, тож що і кому я маю доводити? Але мій чоловік зміг мене не на жарт налякати.
До нас додому почала прижджати жіночка-рієлтор з потенційними покупцями нашої квартири. Не сьогодні-завтра вони підпишуть угоду і що тоді?
Я раптом зрозуміла, що чоловік певно готується до розлучення і не має наміру квартиру ділити. Розумію, що необхідно пошвидше завагітніти. Але як це зробити, якщо ми тепер майже не спілкуємося? Та ще й ці покупці приходять ледь не кожен день.
- Мамо, ми продаємо твою дачу. Нам потрібно на перший внесок, - заявила Оля, зупинившись…
Вечір повільно опускався на місто. За вікном уже горіли ліхтарі. Їхнє світло падало на мокрий…
- Гості стільки на шиї не сидять, Олексію! Маргарита опустила важкі пакети із продуктами на…
Повідомлення від Віктора висвітилося на екрані телефона саме під час обідньої перерви. Анна сиділа в…
Ділянка дісталася Аллі від діда, будинок довелося там знести і розпочати будівництво. Алла ще й…
Лілія відчула смак справжньої свободи, коли у свої двадцять шість років вперше переступила поріг власної…