Я не знаю, що мені робити у цій ситуації. Чоловік взагалі не приділяє часу сім’ї. Почнемо з того, що я одружилася досить рано, в 19 років, і він був моїм першим хлопцем. Перед весіллям він поводився чудово і був просто ангел у тілі.
Потім ми дуже захотіли дитинку, і в 20 років я народила прекрасну донечку. Так припало, що він у цей час перевіз свого старшого брата до нас у місто, і якийсь час він навіть жив із нами. З цього його переїзду і почалося моє пекло.
Почалися їхні постійні гулянки, риболовлі, програми знайомств, і я це все терпіла (тепер розумію, що дарма так робила). Після того, як з’явився його брат, він взагалі перестав приділяти нам час з донькою, і у всьому догоджає своєму братові (у того взагалі все в сім’ї дуже погано, він постійно зраджує своїй дружині, і взагалі йому на неї байдуже).
Через якийсь час я дізналася, що і мій чоловік теж той ще, і що всього за два дні до нашого весілля він листувався з дівчиною (я її в телефоні знайшла і не знаю, чи було щось там між ними чи ні).
Тепер чоловік може мене послати кудись якомога далі, обзивати, говорити, що я товста, тому що я під час вагітності дуже сильно погладшала. Коли він приходить з роботи, я прошу його хоч трохи посидіти з дитиною, вона до нього тягнеться, а він взагалі не звертає уваги на неї.
Постійно кричить, щоб я дочка забрала до себе на кухню, тому що він типу втомився, але при одному дзвінку його брата про допомогу, він зривається і летить до нього.
Чоловікові я пропоную розлучення вже не вперше, кажу, що якщо йому сім’я не потрібна, то давай розійдемося і гуляй скільки хочеш, відпочивай. На що він мовчить або просто йде в іншу кімнату, а потім за кілька хвилин приходить, як ні в чому не бувало.
Я думаю йому просто зручно жити зі мною, батьки забезпечили мене власною квартирою, приходячи з роботи на все готове, вдома прибрано, одяг погладжений та їжа готова. Йому комфортно, не потрібно нічого робити, живе на втіху. Як мені бути у цій ситуації?
Після весілля Поліни та Дмитра постало питання житла. Батьки Дмитра могли купити їм квартиру, або…
- Ти що, виганяєш мене? - Закричав чоловік. - Із мого власного будинку? Ти у…
Осінній вечір огорнув місто золотистим серпанком. Під ногами приємно шаруділо листя, різних кольорів і відтінків.…
Світлана вийшла за Андрія, коли їй було тридцять п'ять, а йому тридцять вісім. Обидва вже…
– Не гульбанить, не зраджує. Що тобі ще треба, невдячна? Якщо ти зі своїм чоловіком…
- Ви що, тільки з відпустки повернулися? Знову на море їздили? Який раз вже за…