Я не знаю, що мені робити у цій ситуації. Чоловік взагалі не приділяє часу сім’ї. Почнемо з того, що я одружилася досить рано, в 19 років, і він був моїм першим хлопцем. Перед весіллям він поводився чудово і був просто ангел у тілі.
Потім ми дуже захотіли дитинку, і в 20 років я народила прекрасну донечку. Так припало, що він у цей час перевіз свого старшого брата до нас у місто, і якийсь час він навіть жив із нами. З цього його переїзду і почалося моє пекло.
Почалися їхні постійні гулянки, риболовлі, програми знайомств, і я це все терпіла (тепер розумію, що дарма так робила). Після того, як з’явився його брат, він взагалі перестав приділяти нам час з донькою, і у всьому догоджає своєму братові (у того взагалі все в сім’ї дуже погано, він постійно зраджує своїй дружині, і взагалі йому на неї байдуже).
Через якийсь час я дізналася, що і мій чоловік теж той ще, і що всього за два дні до нашого весілля він листувався з дівчиною (я її в телефоні знайшла і не знаю, чи було щось там між ними чи ні).
Тепер чоловік може мене послати кудись якомога далі, обзивати, говорити, що я товста, тому що я під час вагітності дуже сильно погладшала. Коли він приходить з роботи, я прошу його хоч трохи посидіти з дитиною, вона до нього тягнеться, а він взагалі не звертає уваги на неї.
Постійно кричить, щоб я дочка забрала до себе на кухню, тому що він типу втомився, але при одному дзвінку його брата про допомогу, він зривається і летить до нього.
Чоловікові я пропоную розлучення вже не вперше, кажу, що якщо йому сім’я не потрібна, то давай розійдемося і гуляй скільки хочеш, відпочивай. На що він мовчить або просто йде в іншу кімнату, а потім за кілька хвилин приходить, як ні в чому не бувало.
Я думаю йому просто зручно жити зі мною, батьки забезпечили мене власною квартирою, приходячи з роботи на все готове, вдома прибрано, одяг погладжений та їжа готова. Йому комфортно, не потрібно нічого робити, живе на втіху. Як мені бути у цій ситуації?
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…