«Царський» подарунок від матері…

– Мамо, у мене просто немає слів, – зворушливо промовила Аліна, обіймаючи матір, – це просто царський подарунок.

– Ти заслуговуєш на цей подарунок, – з усмішкою відповіла Віра і поцілувала дочку, – я завжди пишалася тобою, твоїми успіхами й знала, що ти здатна досягти всього сама. І все-таки мені захотілося дати тобі в цьому житті хороший старт.

– Це приголомшливий старт, – зі сльозами на очах заявила дочка.

Віра виховувала доньку одна. При розлученні чоловік залишив їй квартиру, куплену у шлюбі. Поділу він не зажадав, втім, і виховувати дочку не допомагав.

Періодично були якісь невеликі аліменти, але й вони виплачувались із перебоями – батько Аліни ніколи не тримався довго на одному місці.

Коли дочка досягла повноліття, аліменти припинилися. Коли Віра запитала колишнього чоловіка, чи він готовий допомогти з навчанням Аліни, той відповів щось невиразне.

Очевидно, для нього було шоком, що деякі батьки допомагають дітям на час студентства, навіть якщо їм виповнилося вже вісімнадцять років.

Зарплата Віри дозволяла утримувати доньку без особливих проблем. Надмірностей вона не дозволяла, але все було, як то кажуть, як у людей.

А потім з’явилася можливість дешево купити квартиру в поганому стані. Жінка взяла кредит, позичила гроші у родичів, та купила її.

Вона не стала робити дорогий ремонт, просто впорядкувала приміщення, замінила сантехніку і пустила мешканців.

Орендна плата дозволила швидко розрахуватись із боргами. А потім півтора року Віра отримувала прибуток і витрачала гроші на себе.

На роботі у неї виникла напружена ситуація, тому вона із задоволенням змінила відповідальну посаду на менш нервову роботу.

Зарплата різко стала нижчою, проте дохід від здачі квартири дозволяв жінці триматися на плаву.

Аліна закінчила інститут із відзнакою. Вона вже знала, куди влаштується на роботу. Зарплата спочатку, звичайно, буде, маленька, зате передбачається гарне кар’єрне зростання. І тоді за два-три роки можна буде подумати про іпотеку.

Коли мати повідомила Аліні про те, що дарує їй свою квартиру, дівчина просто дар мови втратила. Зі сльозами на очах дякувала вона мамі.

– Ну годі, годі вже дякувати, – сміялася Віра.

– Мамуль, я просто знаю, що ти потребуєш тих грошей, що отримуєш від орендарів, – сказала Аліна, – тому мені й ніяково.

– Знаєш, я тут фразу почула цікаву, – сказала задумливо мати, – якщо батьки забезпечують дітям житло, то вони економлять їм десять-п’ятнадцять років життя.

– Це вірна фраза, – зітхнувши зізналася дівчина, – саме стільки років, як правило, виплачується іпотека.

Мати та дочка обійнялися зі сльозами на очах. Віра була щаслива, що зробила такий шикарний подарунок доньці на закінчення інституту, а Аліна зраділа, що їй не доведеться починати життя «з нуля», як багатьом її однокурсникам.

Дівчина давно не була на тій самій квартирі. Вона знала, що кілька років тому мама зробила легкий косметичний ремонт.

Однак увійшовши до приміщення, Аліна похитала головою. Так, тут була потрібна чимала робота, щоб привести житло в пристойний вигляд.

Віра схвалила план ремонтувати квартиру поступово, адже зарплата у доньки, як у фахівця-початківця, була зовсім маленька.

Спочатку Аліна жила у матері, кожну копійку відкладаючи на ремонт. Проте невдовзі дівчина познайомилася з Максимом, та переїхала до нього.

Не хотілося їй сидіти на шиї у коханого, тому частину зарплати вона все ж таки вкладала в сімейний бюджет. Навіть підробітки брати доводилося.

Ремонтом займалася Аліна сама, подекуди наймаючи працівників. Максим допоміг кілька разів, але його робота не дозволяла багато часу приділяти квартирі.

Дівчина була щаслива бачити, як змінюється приміщення. Вона пишалася тим, що вся ця краса – її рук справа.

Коли ремонт завершився, Аліна із задоволенням запросила маму та чоловіка, щоб вони подивилися, якою розкішною стала квартира.

– Дочко, ну в мене просто слів немає, – прошепотіла Віра. Вона, справді, була шокована побаченим. Жінка й подумати не могла, що зі скромної «хрущовки» може вийти таке диво.

– Шикарний ремонт, – погодився Максим, – ти, Алінко, молодець!

– Ну, не тільки Алінка молодець, – з усмішкою промовила мати, – колись мені вдалося купити цю квартиру за власний кошт. Адже в мене не було чоловіка, а доньку ще треба було вчити. Як же добре, що я тоді зважилася на це!

– Так, мамо, величезне тобі ще раз дякую, – палко відповіла Аліна, – ти мені зробила приголомшливий подарунок!

Максим трохи посміхнувся після слів тещі. Він добре пам’ятав, у якому стані була квартира. Ремонт було зроблено «бабусин», а потім ще кілька років тут жили орендарі.

Матері варто було б менше говорити про свої заслуги. Якщо вже на те пішло, він, Максим, теж зробив опосередкований внесок у цю квартиру. Адже Аліна жила в нього, поки упорядковувала подаровану нерухомість.

Не став чоловік тоді нічого говорити, знав, що Аліну засмутить таке зауваження. Сказав він лише те, що можна буде гарну орендну плату брати із мешканців.

– Ох, Максе, не хочу я сюди пускати квартирантів, – зізналася дівчина, – мені шкода моїх зусиль. Я уявляю, на що може перетворитися квартира після кількох років довгострокової оренди.

Максим невдоволено кивнув головою. Загалом він розраховував на те, що дохід від здачі квартири піде до сімейного бюджету.

Він, наприклад, давно мріє про машину. Проте вирішив промовчати. Ще настане час, і він натякне коханій на те, що нерухомість має працювати.

За пів року молодята одружилися. Вони вирішили не грати розкішного весілля, відзначили урочистість у вузькому сімейному колі.

Прямо на святковій вечері Віра завела розмову про те, що теж хоче зробити ремонт. Ось тільки вік у неї вже не той, щоб самій займатися важкою роботою.

– Так можна людей найняти, Віро Олександрівно! – Вигукнув Макс.

– А навіщо мені сторонніх людей просити та гроші їм платити, коли діти є? – здивувалася теща. – У вас скоро відпустка, так що чекаю на вас у себе вдома.

– Мамо, але ж ми взагалі-то вирішили з’їздити у столицю, – розгублено сказала Аліна, – адже у нас не буде весільної подорожі, тому і запланували поїздку.

– Поїздку можна і скоротити! – весело зауважила мати. – Ви на три тижні планували? Ну, то їдьте на сім днів. А за два тижні ви в мене впораєтеся з ремонтом, якщо зволікати не станете.

Зять сказав, що не збирається коригувати плани, тим більше на відпустку вони з дружиною чекають дуже давно.

А теща єхидно помітила, що вона, коли квартиру дарувала, про свою вигоду не думала. Тому і молодим не слід виявляти егоїзм.

Максим був проти того, щоб коригувати плани, але Аліна вмовила допомогти матері. Поїздку справді скоротили, щоб зробити ремонт.

Ось тільки не так все просто виявилося. Аліна свою квартиру перетворювала на «цукерку» не один рік. Тому й вийшло у неї все шикарно. Мати хотіла теж шикарний ремонт, ось тільки швидше.

Як могли, намагалися молоді, хоч і дуже невдоволений Максим був. Втім, Віра теж не дуже раділа. Все здавалося їй, що Аліна для себе краще намагалася.

Після епопеї з ремонтом сталася ще одна оказія. У Віри не стало тітки, яка залишила племінниці у спадок невелику дачу.

Жінка охоче прийняла ділянку з будиночком, дуже пораділа. Але, як виявилося, доглядати самостійно дачу не планувала.

– А навіщо мені самій орати, коли в мене молодь під боком? – весело промовила вона, прийшовши в гості до дочки та зятя.

– Мамо, ми можемо допомогти щось зробити якось у суботу, – розгублено промовила Аліна, – але взагалі ми не плануємо проводити на дачі кожні вихідні.

– Тобто, квартиру ти в подарунок від мене охоче отримала, а матері допомагати, бачите, не плануєш! – хмикнула мати.

Кілька разів приїхала Аліна на дачу до мами. Працювала вона на землі так, що спину потім розігнути не могла.

Тільки Віра все одно невдоволення виявляла. І щоразу квартирою дорікала, мовляв, за такий дорогий подарунок і попрацювати можна.

Якось Аліна повернулася з дачі додому і заявила чоловікові, що продасть квартиру. Максим шоковано подивився на дружину.

– Коштує вона тепер набагато дорожче, ніж тоді, коли мати мені віддала її, – сказала дівчина, – ось і поверну матері гроші. Ну і нам дещо дістанеться.

– Дещо? – обурився Максим. – Навіть думати не смій продавати квартиру. Не можна йти на поводу у твоєї матері. Вона просто маніпулює тобою!

– Максиме, вибач, але я прийняла рішення, – відповіла Аліна, – вона моя мати, і це наші з нею стосунки.

– Квартира, отже, теж твоя? – насупився чоловік.

– Моя, – м’яко, але впевнено заявила дівчина, – тому я й розпоряджаюся.

З презирством пирхнув тоді чоловік, почувши ці слова. Нагадав він дружині, що живе вона в нього, між іншим.

І весь той час, що ремонт вона робила, теж скористалася його житлом. А тепер, бачите, вирішила сама своєю квартирою розпорядитися.

– А якщо я таке ж рішення ухвалю? І продам свою нерухомість, ту саму, в якій ти зараз перебуваєш? – посміхнувся Максим. – Де ж ти, люба, житимеш?

Посварилося подружжя міцно. Багато чого могла б Аліна пробачити чоловікові, ось тільки не мало поганого він їй наговорив.

Показав, можна сказати, себе із темного боку. А найнеприємніше, що він поставив дружині ультиматум. Заявив, що якщо посміє вона продати свою нерухомість, то на його квартиру нехай не розраховує.

– Я ніколи й не розраховувала на твою квартиру, – похитала головою дівчина, розуміючи, що зовсім не знає свого чоловіка.

– Однак користувалася нею і продовжуєш користуватися, – посміхнувся Максим.

Послухала його Аліна і раптом подумала, що не можна довіряти людині, яка ставить такі ультиматуми.

Він навіть не спробував вдатися у її стосунки з матір’ю. І не побажав увійти до її становища. Ще й забороняти щось надумав!

– А ось не стану я більше користуватися твоєю квартирою, – сумно промовила Аліна, – так що не хвилюйся на цю тему.

– Як це не станеш? – насупився Максим.

– Переїду до себе, – коротко відповіла дружина і почала збирати речі.

Перелякався Максим, почав умовляти дружину, щоб схаменулась і залишилася. Однак не чула вона умовляння чоловіка, бо зрозуміла багато того дня. Хоча це й була просто сварка, але дуже багато говорила про характер чоловіка.

Того ж вечора Аліна перевезла всі речі до своєї квартири. Подумала і вирішила, що продаж нерухомості й справді безглузде рішення. А от з матір’ю поговорити не завадило б.

– Знаєш, мамо, я дуже ціную твій подарунок, – зізналася дочка, – але мені не сподобалося, що тепер ти намагаєшся отримати за нього “плату”. Давай по-чесному, скільки я тобі винна за квартиру?

– Нічого ти мені не винна, – обурилася мати, – подарунок він і є подарунок. Хіба я не можу просити допомоги у рідної дочки?

– Можеш, – кивнула Аліна, – ось тільки ти не просиш, а вимагаєш. Шантажуєш, можна сказати. І квартирою дорікаєш. Тому і прошу я тебе назвати суму, яку винна тобі.

Віра одразу ж кинулася обіймати та цілувати дочку. Розплакалася вона, почала говорити, що не прийме від Аліни не гривні. От тільки хотілося б їй від доньки подяки більше.

Аліна похитала головою. Вона сказала, що щирої подяки матері мало, і це очевидно. Тому вона віддаватиме їй гроші частинами.

– Не хвилюйся, мамо, – сказала дівчина, – я не пропаду. Зарплата в мене побільшала, скоро ще підвищити повинні. Я переказуватиму тобі трохи щомісяця.

Віра заявила, що не прийме жодної копійки від дочки. Аліна, припускаючи таку відповідь, сказала, що якщо ці гроші їй не потрібні, вона їх може залишити на рахунку.

Квартира залишилася у власності дівчини. Щомісяця, отримавши зарплату, Аліна посилала кілька тисяч матерів. Вона не питала, куди йдуть ці гроші, а Віра вдавала, що нічого про них не знає.

Проте якось проговорилася мати, що накопичила за рік гарну суму, та зробила якісне протезування зубів. Аліна задоволено кивнула. Їй було приємно, що мама таки прийняла допомогу.

А з Максимом дівчина розлучилася. Він багато разів намагався налагодити з нею стосунки. Не розумів молодик, що ж зробив не так.

Однак Аліна сказала, що їм просто не по дорозі. І краще розлучитися одразу, ніж довгі роки мучити один одного.

Краще встигнути побудувати нову родину, де ніхто не дорікатиме, та не вказуватиме. Бо життя одне, і прожити його потрібно намагатися щасливо! Я слушно міркую?

Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.