Це незрозуміло, але я панічно боялася виходити заміж! Особливо боялася того, що, вибравши одного чоловіка, я обов’язково закохаюся в іншого, і потім буду мучити себе докорами сумління. Я думала, що неможливо бути все життя з одним єдиним

З майбутнім чоловіком ми зустрілися на роботі. Перше враження про нього було негативне: мене дратувала його готовність погоджуватися з моєю думкою або мовчати, якщо я не права.

Я була переконана, що він повинен відстоювати особисту думку, переконувати, наводити аргументи. Я й гадки не мала, що ми все ж будемо жити разом.

Це незрозуміло, але я панічно боялася виходити заміж! Особливо боялася того, що, вибравши одного чоловіка, я обов’язково закохаюся в іншого, і потім буду мучити себе докорами сумління. Я думала, що неможливо бути все життя з одним єдиним.

Одним словом, йти в ЗАГС я і не думала. Заміжжя означало тільки одне: зацикленість на домашньому господарстві, на тому, щоб утримувати чоловіка поруч з собою, переживання з приводу його, а не моєї, кар’єри, адже для мене всі шляхи вгору вже будуть перекриті.

А з дітьми про власні численні захоплення, мрії взагалі доводиться забувати. Я опиралася всім спробам нареченого наблизитися навіть до розмови про заміжжя.

Але він періодично згадував про штамп в паспорті. Кожна дівчина просто мріє про заміжжя. І майбутнього чоловіка дивувало моє ставлення до сім’ї, до дітей, до шлюбу.

Мені запам’ятався день, коли він зважився піти наймати квартиру. Я часто натякала йому про це. Мовляв, поживемо окремо, ти зможеш знайти ту, яка полюбить тебе. Адже я не вмію. Але коли він почав шукати квартиру, я усвідомила, що легко можу втратити його.

У підсумку ми одружилися. Тепер я усвідомлюю, що помилялася. І щастя полягає в простих речах.

Наші близнюки – дар Божий. А все інше, чого я боялася втратити – хобі, самонавчання, інтереси, кар’єра, залишилося при мені. Додалося тільки головне багатство – діти.