– Це ви влаштували його день народження сьогодні, на нашій території, без попередження! – Навіщо так було робити? А тепер ще ми й винні? Подарунок не той, торт не той! Так і день народження не той!

Олена пересунула тарілки ще раз. Салати, м’ясна нарізка, дитячі кумедні канапки, фрукти, сир – все на місці. Незабаром зберуться гості. Привезли торт.

Синові Мишку сім, попереду школа.

– Костя, Мишко, ви готові? Незабаром гості почнуть збиратися.

– Так, ми готові.

– Ми готові приймати подарунки. Та й гостей теж.

Сім’я Олени пів року тому переїхала у нову квартиру. Хороший район, гарний будинок, школа для Михайла поруч, з вікна видно. Все, про що можна мріяти.

До цього вони квартиру винаймали, потім жили два роки у мами Олени. Тепер іпотека і нарешті власний простір. Першою прийшла бабуся іменинника, мати Олени.

Вона привітала онука і пішла додому, бо погано почувалася. Інші гості, родичі чоловіка, прийшли всі разом: мати, сестра Ірина з чоловіком та сином Денисом шести років, брат із дружиною та двома доньками – Христиною дев’яти, та Кариною одинадцяти років.

– Треба було зробити свято завтра, – якось не дуже задоволено сказала Олені свекруха.

– Але ж день народження сьогодні. Мишко давно на нього чекав. Вперше зібрали на його свято всю родину.

– Ось саме, що вперше – міг ще день почекати, нічого б не сталося.

– Ваш онук чудово знає, якого числа у нього день народження. Прошу всіх за стіл.

Олена усміхалася, але настрій зіпсувався. Вона не хотіла псувати свято синові та гостям. Але…

– Хвилинку уваги! – свекруха постукала ложкою по склянці. – Якщо вже свято влаштували сьогодні, то нехай буде так. Усі ж знають, що Денису завтра теж день народження. Відзначимо його прийдешнє свято разом! Ура!

– Ура! – її підтримали лише Денис та його мама. Решта промовчала.

– А що так не дружно? Ми ж усі домовилися.

– Мамо, ми вперше про це чуємо! – Сказав Костя.

– А з вами розмовляти не було коли. Вас же просили влаштувати все завтра. Зате всі інші знають.

– Мамо, ми так не домовлялися! – намагався врятувати ситуацію Костя. – Завтра ми всі підемо на свято до Дениса. Якщо, звичайно, нас запросять.

– Ніхто не запросить. У Ірини немає стільки грошей, щоб влаштовувати таке шикарне свято. Та й квартира у них не така велика. Вам що, шкода для дитини?

Олена сама б не змогла знайти відповіді на поставлене запитання, Костя теж не зміг. Та й дитина була зовсім не винна.

– Значить, всі згодні, вітаємо Мишка та Дениса! Бабуся приготувала вам подарунки. Шкільне приладдя знадобиться і в дитячому садку. Ось вам, дорогі мої. З днем ​​народження. Хто хоче привітати наших хлопчиків?

Гості вручили дітям свої подарунки, виявляється, все давно було відомо, і всі підготувалися. Олені така змова не сподобалася.

Батьки вручили свій подарунок Мишкові, у них давно був приготовлений планшет. Денису вони приготували на завтра великий конструктор, який подарували зараз. Останньою привітала Ірина.

– А я вирішила зробити дітям однакові подарунки. Денис захоплюється футболом, це круто. Він давно мріяв про м’яч. Справжній, футбольний!

– Мамо, я планшет хочу, як у Мишка. Не потрібний мені цей м’яч.

Денис влаштував справжню істерику. Ірина та бабуся намагалися його заспокоїти, але це виходило погано. Гості теж спробували заспокоїти дитину, але нічого не виходило.

Мишко пішов у свою кімнату з Христиною та Каріною. Вони спокійно дивилися планшет і навіть сміялися. Розмови дорослих їх не дуже цікавили, як і примхливий брат.

А тим часом у кімнаті кричав Денис. Олена пішла на кухню, свекруха пішла за нею.

– Треба дітям дарувати однакові подарунки!

– Так? І довго це триватиме?

– Я вважаю, що зараз планшет краще віддати Денису, а Мишкові ви купите завтра.

– А я вважаю, що дорогі подарунки повинні купувати батьки. А якщо ми на вісімнадцять років синові купимо машину, Денис знову влаштує істерику?

– В Ірини немає грошей на такі подарунки.

– Значить, треба пояснити це синові.

– Він же дитина!

– А наш син не дитина? Як ви собі уявляєте все це? Ми відберемо у нашої дитини планшет і віддамо Денису?! Ні! І взагалі сьогодні день народження Мишка! Не треба було влаштовувати це шоу!

– Мамо, Олена має рацію. Заспокойтесь і давайте пити чай. Діти давно чекають на солодощі.

Хто ж знав, що ще й торт стане яблуком розбрату. Великий торт із написом Мішкові, та великою цифрою сім, Олена поставила на стіл. Фото з іменинником. А Денису буде завтра лише шість. Тут уже Ірина влаштувала розбірки.

– Ви вирішили нас зовсім дістати? Невже не можна було без написів та цифр? А це фото? Ви не зрозуміли? Заберіть це все! І взагалі, мати просила у формі футбольного м’яча!

Ірина кричала, а дівчатка вже фотографували Мишка, гостей, торт, та й себе. Денис дивився на матір і нічого не розумів.

Олена засоромилася, як свекруха говорила саме про торт із футбольним м’ячем. Тоді вона навіть не надала значення цьому.

Вона не стала чекати, поки Іра заспокоїться та розрізала торт. Усі, крім Ірини та Дениса, пили чай. Свекруха мовчки сиділа за столом, а потім побачила, що дочка з онуком збираються йти.

– Вам не соромно? Яка гостинність! Гості змушені тікати!

– Вас ніхто не жене. Денис ще торт не куштував. Він же дитина. Це ви влаштували його день народження сьогодні, на нашій території, без попередження.

– Навіщо так було робити? А тепер ще ми й винні? Подарунок не той, торт не той! Так і день народження не той!

Свекруха замовкла і пішла разом із сім’єю доньки. Інші гості пішли пізніше. Виявляється, все це вигадала Ірина. Вона всім і оголосила про подвійний день народження.

Мати її просто підтримала, намагалася трохи все змінити, тільки Олена з Костею не зрозуміли її. А якби зрозуміли, то претензії були б інші.

Обов’язково були б і істерики, бо подарунки не змінилися б. А ще й торт було замовлено заздалегідь, і лише для сина.

Попереджати треба, домовлятися, але не завжди погоджуватись. Як кажуть, – нахабність, – друге щастя! Ну не пощастило їм, не пощастило…

А ви що скажете про витівку родичів? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.