– Це як розуміти? Я ж тобі казала, який подарунок потрібний. Що ви влаштували? Товстий конверт із пачкою дрібних купюр! – Мамо, і що ти так засмутилася. Весілля було у твоєї доньки, а подарунок вона отримала такий, як і нам подарувала. Різниця лише у купюрах

Дмитро та Марія готувалися до весілля. Вони вже цілий рік жили разом, винаймали квартиру. На весілля накопичили. Потрібно було уточнити перелік гостей, місце проведення.

– Дімо, у тебе скільки грошей на карті скупчилося? У мене сто тридцять. Час купувати каблучки, сукню, костюм. І з гостями час вирішувати, заяву подали, а запрошення не роздали.

– Тут така справа… Мама попросила терміново позичити, все обіцяла віддати перед весіллям.

– Все – це скільки?

– Все, що в мене було. Мамі й цього було мало, але вона сказала, що викрутиться. У мене також було сто сорок.

– А навіщо їй стільки грошей?

– Вона сказала, що треба терміново погасити кредит.

– Весілля доведеться відкласти? Добре, що ми ще нікого не запросили. Знову збирати?

– Мама віддасть, не відкладатимемо.

– Ти так впевнений? Тоді весілля зробимо скромнішим, а гроші, що поверне твоя мама, витратимо на подорож, або відкладемо на квартиру. Згоден?

– Звичайно згоден. Тільки найближчі. Так навіть краще.

– У мене десять гостей, батьки, сестра з чоловіком, подруга з чоловіком і дві тітки з чоловіками. З твого боку треба також обмежитися тим самим числом запрошених.

– Добре. Так і зробимо.

…Весілля минулося. Гроші мати так і не віддала. А ще їй не сподобалося весілля, народу мало, подарунки мізерні.

– Звідки твоя мати знає про суму наших подарунків?

– Вона спитала, я сказав.

– Зрозуміло.

– Вона дуже була засмучена, що ми не тих гостей запросили. Треба було вибирати багатих, а не близьких.

– А про гроші вона казала? Про твої гроші?

– Говорила, я сам спитав. Лише грошей у неї немає. Вона не збирається віддавати. Я так її зрозумів. Їй тоді грошей було мало, і зараз треба ще. Вона в мене знову просила.

– І ти знову дав?

– Ні. Гроші у нас спільні, нам їх подарували. І так все весілля твоїм коштом пройшло. Я ж гадав, що вона поверне.

– А знаєш, де твої гроші? Немає у твоєї мами жодних кредитів. Сестра твоя іпотеку оформила на квартиру перед нашим весіллям. Заглянь на її сторінку в контакті.

– Я й так знаю, ми ж були на новосіллі.

– Ти читай! “Дякую моїй дорогій мамі за допомогу.” Їй допомогла мати! Твоїми грошима! А зараз треба допомагати з іпотекою. Зрозуміло.

– Ось куди гроші потрібні. Недарма мама просила все більше. І весь час нашими прибутками цікавиться. Про мене вона давно знає, я ж раніше з нею жив.

– Ось і подарункові гроші у борг просила. Іпотека для сестри. Якби вона повернула гроші, ми скоро теж могли б бути у своїй квартирі.

– А ми й будемо. Мої батьки, як весільний подарунок, переказали нам гроші. У конверті була просто символічна сума. А ще мій дядько, який не зміг приїхати, також надіслав переказ. Вже можна шукати квартиру.

– Мені ніяково. Твої дають, а моя обдурила.

– Вважатимемо це уроком.

Через пів року Дмитро та Марія переїхали в трикімнатну квартиру.

– Як ви змогли? Я просила гроші, мені треба було! А тут ви купили величезну квартиру! Могли б позичити мені! Можна було купити меншу.

– Мамо, а навіщо тобі гроші? На квартиру для моєї сестри?

– А хоч і так! І взагалі, не справедливо тепер виходить. У вас три кімнати, а в неї одна!

– Вона одна, а в нас родина.

– Вона заміж виходить, дитина скоро буде.

– Ось із чоловіком нехай і розв’язують квартирне питання.

– Розумний! А якщо вони розлучаться, то квартиру як ділити? Іпотека ще не один рік. Плакали тоді мої грошики.

– Мої гроші, мамо, – мої! Вони вже давно відплакали! Ти ж не збиралася їх повертати. Можеш нічого не казати. Ми все знаємо.

– Міг і допомогти. Я ж матір. У твоєї сестри дитина буде, як їй платити? У вас нікого ще, вас двоє. Впораєтеся.

– Мамо, не треба мені про це говорити. Ви мали думати, коли брали іпотеку. Їй схвалили, отже, є чим платити. Нас поки що двоє, ми впораємося зі своїми платежами, але не з вашими. І в нас теж скоро буде дитина. Витрат додасться.

– Дитина? Не рано? А як платити?

– Упораємося.

– А ось сестра твоя не впорається!

– Ну, це її справа. Ми в тебе допомоги не просимо, а їй допоможи. Ти ж тільки про неї думаєш! А нас можна й обдурити, і весілля влаштувати не таке велике, як ми хотіли.

– Весілля! Незабаром весілля! Якщо ви такі багаті, то й подарунок від вас чекаємо відповідний – пухкий конверт.

– Буде пухкий. Обіцяю!

Весілля сестри було у ресторані. Усі важливі та дорогі гості були. Дмитро та Марія вручили пухкий конверт, який одразу вирушив у імпровізований сейф. Усі веселилися.

Наступного дня мати зателефонувала Дмитру.

– Це як розуміти? Я ж тобі казала, який подарунок потрібний. Що ви влаштували? Товстий конверт із пачкою дрібних купюр!

– Мамо, і що ти так засмутилася. Весілля було у твоєї доньки, а подарунок вона отримала такий, як і нам подарувала. Різниця лише у купюрах.

– От як! А вони стільки витратили! Їм треба віддавати все. Подарунки не покрили витрати. Навіть половини немає!

– Могли б усе зробити скромніше. Це твої слова перед нашим весіллям. У нас витрат було у рази менше. А ми могли й ресторан замовити, і голубів.

– І сукню з костюмом могли б купити, а не взяти на прокат. Ти нас позбавила цього! Ми все дізналися та зробили висновки.

– З вами все ясно.

Розмовляти не було про що. Свекруха приходила рідко, але це й на краще. У неї головна турбота – дочка. Як кажуть, – баба з воза…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки!