Цей його загул став останнім! У те, що Слава зміниться, я давно не вірила, а на що чекала, сама не розуміла

Коли я була на роботі, у мене дуже заболіла голова. Якби до закінчення зміни залишилося не десять хвилин, то пішла б до начальства, щоб відпроситися.

Вийшла з роботи, заглянула в першу ж аптеку, що трапилася на шляху, купила пігулки, та воду. Зрозуміла, що шлях автобусом не вивезу, викликала таксі. Поки їхала, мені полегшало. А, як тільки дісталася додому, лягла спати.

Прокинулася за дві години, бо мене Слава розбудив. Він прийшов з гостями, з двома колегами та сестрою.

– Є щось поїсти? І закуска потрібна.

– Я хочу спати! У мене болить голова! Давай без гостей? Їжа у холодильнику!

Дякувати Богу, але Слава зі своєю гоп – компанією пішли! З’явився Слава додому лише за два дні. Зайшов у квартиру, одразу кинувся на мене нападати, та звинувачувати.

Дорікнув, що якби я в п’ятницю його погодувала, та організувала закуску, то нікуди б він не пішов, телефон би не загубив, та й залишки зарплати б не прогуляв. Завжди так було!

Пляшку відібрала, тому він пішов! Друзів вигнала, тому йому довелося піти з ними! Гроші забрала, довелося йому кредит брати! Завжди у його загулах була винна я!

Сестра у Слави, така ж сама! Тільки вона матір звинувачувала, дорікала, що та її пиляла, лаяла, дихати не давала, тому треба було йти туди, де добре. До Слави! І пити разом!

Цей його загул став останнім! У те, що Слава зміниться, я давно не вірила, а на що чекала, сама не розуміла.

Зібралася та пішла. Набридло, що Слава був нормальним із понеділка по середу. Щочетверга він, зазвичай, був злим і смиканим, бо з нетерпінням чекав наступного дня.

Шість років нічого про самого Славу не чула. Доходила новина, що у його сестри дитина з’явилася, потім вона за ґрати потрапила, а її мами не стало, бо вона тяжко хворіла. Про Славу слухати відмовлялася. Він минуле!

Через шість років, все ж таки дещо мені стало відомо. Він живе із племінником, не п’є, працює. Закодувався, почав їздити на збори, щоб не зірватися. Одинокий. І я самотня!

Подруга, яка зустрічалася з другом Слави, мені про нього розповіла і висловила думку, що нам треба зійтись. Я самотня, він самотній і за розум взявся – це доля!

Подруга трохи до категорії колишніх подруг не перейшла. Бути з людиною, яка будь-якої миті може зірватися, і почати пити? Та будь-яке казино більше довіри мені вселяє!

Самотня я не через Славу, хоч і через нього теж. Через самотність не страждаю, але тих, хто тягнеться до пляшки, за кілометр обходжу.

Працюю багато, іпотеку виплачую, на особисте життя просто немає часу. Хоча, Славі я навіть у чомусь вдячна! Більше з ким попадя не зв’яжусь, вірити в зміни не буду!

А ще, варто звертати увагу на дрібниці. Ось розгребу трохи. й закручу якийсь роман! Без посередництва будь-яких подруг! Слушно я міркую? Чи потрібно нам дати ще один шанс?