Ця історія почалася якось дивно, і як би, навіть, навпаки. Якщо люди знайомляться на весіллі, то тут вийшло, що на похоронах. Я побачив струнку дівчину в чорному. Горе її було пов’язано зі бабусею. Ми, на той момент, жили по сусідству. Я добре знав бабу Ліду, але її внучку бачив багато років тому, коли сам був підлітком, ми навіть з нею грали

Ця історія почалася якось дивно, і як би, навіть, навпаки. Якщо люди знайомляться на весіллі, то тут вийшло, що на похоронах. Я побачив струнку дівчину в чорному. Горе її було пов’язано зі смертю бабусі. Ми, на той момент, жили по сусідству. Я добре знав бабу Ліду, але її внучку бачив багато років тому, коли сам був підлітком, ми навіть з нею грали.

Доля нас розвела, але зараз ось, знову звела, але по сумного приводу.
Моє серце спочатку не здригнулося, та й привід – не пусте.

Але ось прийшла черга поминок – сорок днів. Я повинен був допомагати, поставити столи. Тут сталося щось незрозуміле. Падає на підлогу, як би сама собою, велика фотографія баби Ліди, скло вщент.

Ми разом прибираємо осколки, розмовляємо, обговорюючи: «до поганого це або до добра». Кожен намагається згадати якісь прикмети. У цей момент між нами несподівано промайнула якась іскра.

Я раптом підняв очі на неї, і мені захотілося її поцілувати, чомусь подумалось, що у неї виникло таке ж бажання.

Пройшли поминки. Дівчина повинна була на кілька днів затриматися. Я зголосився їй допомогти по господарству, прибрати зайві меблі й одяг. Наші відносини стали ще тепліше, а взаємна тяга явно вираженою.

За ці кілька днів ми стали дуже близькі. І зараз нашим відносинам уже рік. Не так давно вона переїхала в моє місто, збираємося одружитися.

Це історія Максима, а що ж сталося на тонкому плані?

Баба Ліда дуже любила свою внучку. Висока, струнка Ганна з густою копицею рудого волосся була схожа на бабусю в молодості. І розумниця, і роботи не боїться, все йде на лад в її спритних руках. Ганна давно виїхала в місто, працює в банку, забезпечена. Є і квартира, і дорога машина. І сама як цукерка. Тільки щастя немає.

На неї сусід раніше задивлявся, Максим, та час пройшов, ніби як охолов. Він зараз завів фермерське господарство, може, і забув про неї в турботах і клопотах.

Баба Ліда померла швидко, в одну з довгих зимових ночей. Начебто занедужала злегка, а виявилося – смертельно. В ту ніч заметіль та й мороз був неслабкий, ось і не зайшла ввечері до неї сусідка Валя чаю попити та поговорити перед сном.

А вранці забігла, а та вже й охолола. Швидка тільки смерть констатувала від серцевого нападу. А після помин сорокового дня сон баби Валі приснився.

Переживає дуже баба Ліда за внучку, за її майбутнє. І перед тим, як стати на шлях смерті, хоче допомогти. Тільки не знає, як.

Відомо, що до 40 дня покійний залишається зі своїми близькими, але може переміщатися і прощатися з усіма, з ким побажає, внаслідок життєвої енергії. Якщо енергія не витрачається вся, вона переходить в наступне втілення, як бонус. І цей бонус цінується.

І ось вирішила баба Ліда цей бонус віддати улюбленій онуці, щоб влаштувати її життя. Вона зіштовхнула фотографію зі столу і вийшло через що утворився портал в будинок як господиня. Там якраз були Максим і Ганна. Їм вона і віддала свій невитрачений жіночий потенціал, щоб Максим звернув увагу на Ганну, а вона – на нього. А потім спокійно пішла в інший світ, спостерігати, як її внучка знаходить щастя.