Даша колись втратила житло і розлучилася з чоловіком, через власну тупість – матері повірила і, залишилася ні з чим

З’явилася у мене подруга. Ми з нею якийсь час працювали разом, потім я змінила роботу, але ми з Дашею продовжили спілкуватися. Якось при мені Даші хтось зателефонував.

Номер був невідомий, Даша відповіла, за кілька секунд сказала:

– Іди, якомога далі, мамо, – і кинула слухавку.

Я не вчора на світ з’явилася, тому розумію, що у всіх людей різні стосунки з батьками. Буває таке, що люди роками не спілкуються.

Але, я вперше стала свідком агресії Даші, навіть злості. Вона завжди спокійна, врівноважена, як скеля. Я вперш, за весь час знайомства, побачила злу Дашу.

– Тільки не кажи, що не можна так розмовляти з мамою, – Даша звернула увагу на мій ступор.

– Не скажу. Напевно, у тебе є причина, може, кілька.

– Є.

Даша колись втратила житло і розлучилася з чоловіком, через власну тупість – матері повірила і, залишилася ні з чим.

Батьки Даші були у розлученні. Мати вдруге вийшла заміж, подарувала новому чоловікові трьох дітей. Даша там була… Як м’якше сказати? Не приший кобилі хвіст!

Ганяли її, шпиняли, за молодших карали. При цьому, Даша всіляко намагалася заслужити материнське кохання.

У вісімнадцять років Дашу вигнали з дому. У двадцять – вона стала дружиною людини, яка була старша від неї на п’ятнадцять років.

Ще через рік Даша успадкувала від рідного батька квартиру. Одразу мати з’явилася, а Даша і розтанула.

Чоловік Даші проти тещі виявився безсилим. Даша раділа! Нарешті, мама поряд! Каже, що любить, просто раніше не могла Дашу виділяти, боялася чоловіка, але в глибині душі, саме Даша завжди була улюбленою донечкою.

Року не минуло, як Даша розлучилася. Її чоловік підняв руку на тещу, тому й розбіглися. Ще за якийсь час, Даша продала квартиру.

Гроші сплинули в руки матері. Не всі, але значна частина. Даша чекала, коли ж мама купить будинок, у якому Даша та мама житимуть, і не дочекалася! Грошей від продажу квартири у неї вистачило на кімнату у комуналці.

Коли з матір’ю Даша побачилась, та запитала, що за справи, мати почала іржати:

– Якою недолугою ти була, такою і залишилася! Грошей немає! Скажи спасибі, що вони в сім’ю пішли, а не в лапи твого хамовитого чоловіка!

Чоловік до Даші не повернувся, не пробачив. Залишилася Даша у комуналці.

– Недоумкуватою була! Повністю! Зараз не розумію, як могла матусиним байкам повірити! Сама винна, – зітхнула Даша.

– У чому ти винна? У тому, що тебе обдурили? Ошуканці винні, а не обдурені. Чому заяви не написала?

– Я ходила до дільничного, – зізналася Даша. – Він сказав, що я недолуга, сама гроші віддала, без свідків і розписки.

Скільки їй було років? Двадцять один рік, виходить? Зовсім молоденька, от і розвісила вуха! Не пощастило Даші з матір’ю!

Даша не знає, що там у матері сталося, і знати не хоче. Багато років вони не спілкуються, а тут зателефонувала! Я теж послала б таку матір! І ворогів із такою матір’ю не треба! Ви зі мною згодні?