– Давай, збирай своїх дітей, та чеши додому! Все, благодійність скінчилась! – Що? – задумливо почухав потилицю зять і насупив брови. – Додому, говорю, йдіть! Рахую до п’яти. Потім почну по одному за двері викидати, – пригрозив Віктор, показавши всю серйозність своїх намірів

– Тепер ми з тобою житимемо по сусідству! – радісно повідомила Інесі старша сестра. – Ми таки вирішили з Леонідом купити ту квартиру. Зможемо бачитися частіше!

– Так, хороша новина, – дівчина насилу видавила з себе посмішку.

Її не дуже втішила звістка про те, що сестра буде настільки близько до неї. Інеса чудово пам’ятала, якою нахабною споживачкою могла бути Уляна.

Жінка не гребувала використовувати родичів у власних інтересах.

Багато разів на цьому ґрунті між рідними сестрами траплялися конфлікти. Відбувалося це тільки тоді, коли Інеса не витримувала і починала вставати дибки.

Минулого разу конфлікт стався через те, що Уляна вирішила, ніби вона, яка щойно закінчила педагогічний університет, може стати для її синів нянькою.

Спочатку Інеса погодилася, а потім, зрозумівши, що жити їй буде ні на що, попросила сестру пошукати собі інший об’єкт для виховання.

Уляна, звичайно, поставилася до цієї витівки вкрай негативно і звинуватила родичку в тому, що вона більше любить гроші, ніж свою родину.

Близько пів року сестри не спілкувалися, проте відхід бабусі знову звів їх разом.

Помаленьку Уляна та Інеса почали спілкуватися, а потім старша сестра взагалі заявила, що скоро вони будуть практично сусідами.

Тоді молодша сестра вирішила, що родичка пожартувала, але дуже швидко зрозуміла, що та була серйозна, як ніколи.

– Ти справді рада? – схвильовано заторохтіла Уляна. – Ми сьогодні прийдемо до вас у гості!

Інеса хотіла заперечити, але сестра так сильно наполягала, що дівчина вирішила промовчати.

Про те, що у сестер важкі стосунки, Віктор знав з першого дня знайомства з Інесою.

– Сьогодні до нас у гості прийде Уляна, – приголомшила чоловіка з порога дружина.

– Уляна? З чого раптом? Я думав, що ви не спілкуєтеся, – скривився Віктор. – Звідки така дружба?

– Вони з чоловіком купили квартиру недалеко від нас, – намагалася пояснити Інеса.

– Та хоч за стіною. У вас такі погані стосунки з нею були, і раптом усе забулося? Якось мені в це погано віриться, – чоловік недовірливо глянув на дружину.

– Треба було їй відмовити? Як би я аргументувала свою відмову? – зіщулилася дівчина. – Ніяково, начебто…

– Чому тоді раніше на неї ображалася? Знову вирішила дати витерти об себе ноги? – Віктор задумливо цокнув язиком.

– Нічого не буде, – запевнила чоловіка Інеса. – Цього разу я точно не дам себе образити.

Довго ялозити цю тему вони не змогли, оскільки о восьмій годині пролунав дзвінок у двері.

Дівчина побігла відчиняти, і з радісних вигуків Віктор зрозумів, що прийшла Уляна.

– Ой, а в нас тут біда трапилася. Води немає гарячої по всьому будинку. Я у вас помиюся? – Поставила риторичне запитання жінка і, не чекаючи відповіді, зазирнула у ванну кімнату.

– Інесо, налий мені гарячу ванну і піни туди більше бухни. Я люблю, коли багато піни. Тільки спочатку чай. Що у вас смачненького є?

Молодша сестра настільки здивувалася від розданих наказів Уляни, що не знайшла, що відповісти, і пішла виконувати все, що вона сказала.

Віктор з осудом спостерігав збоку за тим, як дружина знову прогинається під нахабну сестру.

Як тільки ванна була готова й Уляна пішла митися, чоловік звернувся до Інеси.

– Ти зараз нічого не помітила? Не помітила, як знову послужила сестрі? – лукаво посміхнувся Віктор. – Коли в тебе знову здадуть нерви?

– Не бачу нічого поганого в тому, що Уляна у нас помилася, – пирхнула Інеса і відмахнулася від чоловіка.

Після прийнятої ванни вона посушила волосся рушником сестри, й присіла за стіл.

– Є у вас щось пристойне поїсти? – поцікавилася Уляна і без дозволу полізла по каструлях та сковородах, що стояли на плиті. – О, котлети?! Таке буду! – додала вона і почала хапати руками смажені напівфабрикати.

– Ти не переборщуєш? – не стримався Віктор, якого вразило нахабство родички. – Можна було попросити, а не хапати безцеремонно…

– Котлетку мені пошкодували? – Уляна жбурнула надкусаний напівфабрикат у сковороду. – Я тепер розумію, чому ми з тобою не ладнаємо, Інесо. Це все через твого чоловіка.

– Він тебе налаштовує проти мене! – Додала вона і знову взяла котлету, вирішивши доїсти її до кінця. – Тобі, Інесо, варто замислитися над тим, що відбувається.

Жінка докірливо подивилася на сестру і, кинувши мокрий рушник на стілець, попрямувала у ванну сушити волосся.

– Чому промовчала? Ти з нею згодна? – Віктор запитливо подивився на Інесу.

– Що я мала їй сказати? – знизала плечима дівчина.

Висушивши волосся, Уляна пішла додому. Однак у сім’ї Інеси запанувала напруга.

Віктор був скривджений на дружину за те, що та змовчала, коли рідна сестра обливала його брудом.

До кінця тижня в сім’ї стала панувати гармонія. Однак вона була недовго, оскільки у п’ятницю знову наскочила Уляна.

На цей раз жінка прийшла не одна. Вона притягла за собою чоловіка Леоніда та двох дітей.

– Води гарячої й досі немає, – коротко сказала Уляна. – Діти, мама піде митися перша!

– Ми їсти хочемо! – заверещали два хлопчики-погодки й квапливо побігли на кухню, повністю проігнорувавши розгублених господарів квартири.

– Що там є? – крикнула жінка, звернувшись до синів.

– Картопля смажена! – обізвалися хлопці та загриміли посудом.

Інеса тільки через пару хвилин прийшла до тями. Вона голосно відкашлялася і зайшла на кухню.

– Вас не вчили, що треба спочатку питати, чи можна брати, а потім уже щось чіпати? – суворо запитала дівчина, але племінники показали їй язики та продовжили їсти смажену картоплю руками, як ні в чому не бувало.

Леонід у цей час дістав пачку тютюну і, присівши на пуф у передпокої, задимів.

– У нас не палять! – Віктор, не стримавшись, вирвав з рук зятя недопалок.

– Та я трохи тільки, – похмуро промовив Леонід і зморщив обличчя.

– На вулиці будеш трохи, – суворо промовив господар квартири. – Давай, збирай своїх дітей, та чеши додому! Все, благодійність скінчилась!

– Що? – задумливо почухав потилицю зять і насупив брови.

– Додому, говорю, йдіть! Рахую до п’яти. Потім почну по одному за двері викидати, – пригрозив Віктор, показавши всю серйозність своїх намірів.

Леонід відразу гаркнув на дітей, які, як за помахом чарівної палички, опинилися поряд з батьком.

Ще за кілька секунд вони разом з ним опинилися за дверима. Віктор чув, як трійця швидко побігла вниз.

– Пішли? – Запитала за його спиною Інеса.

– Так, – кивнув чоловік. – Сестричку свою теж поквап!

Уляна вийшла з ванної тільки за пів години, задоволена і розслаблена.

– Леоніде, йди! – крикнула вона, струшуючи з волосся на підлогу воду.

– Він пішов! – виріс перед нею, наче з-під землі, Віктор. – Тобі теж час!

– Як пішов? А діти? – Уляна почала швидко крутити головою на всі боки і попрямувала у бік кухні.

– Теж пішли. Поїли та пішли! – Чоловік перегородив їй шлях. – Тепер – твоя черга!

– Ні, – скривилася жінка. – Я поп’ю чай, поїм, обсохну та піду.

– Ні, все – благодійність закінчилася! Більше ні їжі, ні води вам не буде, – стримано сказав Віктор. – Твоя сестра не може тобі дати від воріт поворот, то я дам. Нічого тобі більше тут робити!

Уляна у відповідь незрозуміло примружилася. До неї не одразу дійшли слова чоловіка.

Однак щойно вона їх переварила, так одразу ж закотила скандал і почала звинувачувати й сестру, і її чоловіка в жадібності.

– Точно у нас ніколи з тобою миро, Інесо, не буде, поки ти з ним живеш! – тупнула ногою Уляна. – Тобі час з ним розлучитися, а то він тобою командує!

– Розлучитися, щоб самій командувати? Не сподівайся! – процідив Віктор. – На вихід!

Жінка грізно зиркнула на родича і, плюнувши в його бік, кинулась на вихід.

Більше сестра в гості не приходила, та й узагалі оминала будинок Віктора та Інеси, – від гріха подалі…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!