Дід Микола на мою пропозицію погодився: “Мені, Вітю, край. Я згоден. Якщо тут залишусь, вони мене зі світу зживуть

Спускаюся я одного разу з четвертого поверху і бачу, між третім та другим біля батареї лежить якась людина. Підходжу ближче і впізнаю діда Миколу, пенсіонера з одинадцятої квартири. Чіпаю його за плече і питаю:

– Діду Миколо, що трапилося? Ти чому тут, а не вдома?
Він мене впізнав, і відповідає:
– Вигнали ці нелюди, й не пускають, лихий би їх узяв… Вигнали мене…

Я, звісно, почав стукати у квартиру діда Миколи, а вже час пізній був. Відкрив мені якийсь опухлий мужик, виявляється син діда Колі. Ну, я усіма правдами-неправдами діда у квартиру впхнув, а сина попередив, щоб свого батька не чіпав, і на роботу влаштувався.

А за тиждень усе, як під копірку повторилося. Я спускаюся сходами вранці, а дід Микола знову біля батареї сидить. Я знову нумо стукати в одинадцяту, але мені ніхто не відчинив. А час підтискає, на роботу спізнююся. Робити нічого, взяв я діда Миколу і відвів до себе у квартиру, а сам пішов працювати.

Увечері прийшов з роботи, нагодував старого, і давай у нього випитувати – що й до чого. Той розповів, що син ніде не працює, дружина вигнала його з дому. Ось він і приперся до батька жити, хоч і не прописаний у квартирі.

Спочатку нормально себе поводив, а потім обжився, і почав кінець світу влаштовувати. Вранці піде кудись, а ввечері приходить не тверезий, ще й дружків із собою таких самих приводить. Починають вони всю ніч вживати, та над дідом знущатися.

Документи відібрали, телефон забрали, та обміняли на пляшку. Пенсію листоноша принесе дідові Колі – вони все до копійки відбирають, і знову шабаш. А нарікати на них не можна, загрожують розправою. Одним словом, жерсть, а не життя.

Побалакав я з дідом Миколою тієї ночі, а наступного ранку запропонував старому такий варіант.
– Давай, – кажу, – діду Колю так зробимо: я тобі будиночок гарний у передмісті підберу, а квартиру продамо, раз ти в ній один господар, і прописаних мешканців, крім тебе, там немає.

Будеш у заміському будиночку, на природі жити-поживати в здоров’ї та спокої, а я тебе відвідувати буду, й образити не дам. Син дармоїд навіть не дізнається, де ми тебе оселимо.
Дід Микола на мою пропозицію погодився:

– Мені, – каже, – Вітю, край. Я згоден. Якщо тут залишусь, вони мене зі світу зживуть.
Коротше так і розв’язали питання. Я того ж дня зателефонував знайомому рієлтору, а той упродовж двох тижнів усе влаштував. Квартиру продали, а будиночок купили.

Він хоч і невеликий, але з газом, водопроводом та каналізацією. Решту грошей поділив навпіл, частину – дідові, іншу – собі. Про те, що частину грошей взяв собі, я діда не повідомив, всеодно він не знав, скільки залишилося, бо не цікавився.

Я за ці два тижні, що купівлею-продажем займався, досить нервів собі витратив. Сина-дармоїда із квартири з поліцією виганяли, бо він ніяк не хотів виселятися, але у мене все за законом було оформлено.

Я, перш ніж продавати квартиру, звозив старого до нотаріуса, та отримав довіреність від нього. У ній все за законом було оформлено – має повне право такий то й такий, розпоряджатися нерухомим майном на користь старого пенсіонера такого то, й такого. Все згідно із законом – комар носа не підточить, навіть у поліції питань не виникло.

Загалом, все задумане вийшло якнайкраще. Дід Коля живе тепер у своїй хаті, і ніхто йому не заважає, а я собі теж квартиру купив, взяв у банку кредит, та купив однокімнатну квартиру. Зрозуміло, що 200 тис.грн діда Миколи витратив, але ж я їх заробив.

До того ж я діда Колю не кинув напризволяще – усі вихідні у нього проводжу: і продукти, і ліки йому купую. Не кидаю старого. Тепер він мені за батька. Але мені все-таки, не дає спокою моє сумління. Совість у мене якась надто сумлінна.

Я сумніваюся, що правильно вчинив з грошима. Не потрібно мені було їх брати. Можливо ці гроші потрібно було віддати синові діда Миколи, нехай би лікувався від залежності. А то якось не по-людськи вийшло!

Його син у цій квартирі виріс, вважав її своїм будинком, а я ось так з ним. Чи можливо я даремно так мучаюся? Можливо він не заслуговує на жаль, якщо батька на вулицю вигнав? Допоможіть розібратися! Заплутався я!