– Діма, іди сюди, тут Світлана, і здається, вона підозрює нас у жахливих речах

Світлана уважно дивилася на сплячого чоловіка. Вона розуміла, що останнім часом поміж ними щось пішло не так. Дмитро кудись пропадав, поводився дивно. Вона не могла навіть уявити, у чому була причина таких змін.

Світлана завжди вважала, що їхня родина була майже ідеальною. Вони ж одружилися з щирого кохання! Мало того, зі свекрухою у неї склалися чудові стосунки, хоча зустрічі траплялися все рідше.

Свекруха, намагаючись не заважати молодим, перебралася на постійне проживання до сільського будинку, що дістався їй від батьків. Дмитро зробив у будинку ремонт і там тепер було дуже затишно.

Світлана рідко приїжджала туди. Постійно знаходила відмовки. То вона зайнята на роботі, то вдома. Коли свекруха приїжджала до них у місто, вона завжди була рада зустрічі з невісткою.

Світлана запрошувала її до себе в гості, переконувала, що в неї достатньо місця. Однак та воліла якнайшвидше повертатися на свою фазенду.

Причиною рідкісних візитів Світлани були не справи, а її алергія на екзотичні рослини, які любила свекруха. У Свєти була сильна реакція на пилок і вона проводила день не на свіжому повітрі, а у ванній кімнаті.

Після кількох таких поїздок, Світлана вирішила не знущатися з себе і перестати туди їздити. Вона так і не зізналася, чому перестала відвідувати свекруху. З одного боку було ніяково, а з іншого, не хотілося образити її. Щоб уникнути візитів, вона брала додаткові зміни на роботі.

Попри це, будинок у селі потребував чоловічої руки. Відносини зі свекрухою стали трохи прохолодними, і Світлана переживала за це. Вона чекала, коли у свекрухи з’явиться нове хобі, тоді Світлана зможе частіше приїжджати.

Дні йшли своєю чергою, стосунки між Дмитром і Світланою хоч і потроху остигали, вона відмовлялася вірити, що між ними все так погано.

Якось Дмитро повернувся уві сні, і вона побачила подряпини на його спині та плечах. Усередині все сколихнулося. У їхній близькості все було добре, але ці сліди не могли бути від неї, адже свої нігті вона завжди підстригала коротко, як і належить медсестрі.

Світлана пішла на кухню, зробила собі каву. Вона намагалася мислити тверезо та спокійно, але виходило погано.

До роботи залишалося ще 40 хвилин, але залишатися вдома вона більше не могла. Вона схопила сумочку та поспішила вийти з квартири.

– Свєта, ти в порядку? – спитала Інна, її колега та подруга, помітивши, що Світлана на зміні поводиться якось дивно. – Ти вже двічі переплутала ліки. Зберися!

Це було для неї не притаманно, адже Світлана завжди славилася своєю організованістю та уважністю. Але сьогодні все було інакше.

– Пробач, Інно, я сама не знаю, що зі мною. Все з рук валиться, – зізналася Світлана.

Інна, стурбована, запитала:
– Може, ти захворіла? Чи щось сталося?

– Та сама не знаю, може щось і сталося. – Світлана підняла очі, сповнені сліз, на подругу. – Думаю, що Діма зраджує мене…

Інна засміялася:
– Діма? Не може бути, він тебе обожнює!

Але побачивши серйозний вираз на обличчі Світлани, зрозуміла, що це не жарт.

– Свєта, ти його з кимось упіймала? – спитала Інна.

Світлана заперечливо хитнула головою.

– Давай спочатку доробимо роботу, а потім поговоримо. Все одно не вірю, що він тобі зраджує, – сказала Інна.

Світлана тільки зібралася відповісти, як до процедурного кабінету зайшла старша медсестра.

– Дівчата, що це за неробство? Ліки час роздавати, а у вас ще нічого не готове! – вказала вона.

Подруги мовчки зайнялися справами та змогли продовжити розмову лише за кілька годин.

– Давай, розповідай все-таки, з чого ти взяла, що Діма тобі зраджує? – поцікавилася Інна.

Світлана зітхнула і почала пояснювати свої побоювання. Коли вона закінчила, Інна сказала:

– Це дивно, я в це не вірю.

Світлана схлипнула:
– І я не хочу вірити, але ти сама все розумієш…

-А ти його не намагалася розпитати?

Світлана знову похитала головою.

– А раптом, хай малоймовірно, він правду скаже? Мої підозри можуть бути безпідставними, – розмірковувала вона.

– Ну що ж, тобі треба перевірити! – Запропонувала Інна.

– Але як це зробити, якщо я працюю цілодобово? За добу, знаєш, скільки можна встигнути? – дивувалася Світлана.

– Нехай думає, що ти на зміні, а ти візьми відгул, – запропонувала Інна.

Світлана здивовано глянула на подругу:

– Навіть на думку не спало!

Наступного дня вона оформила на роботі відпустку за свій рахунок на тиждень. Серце билося, адже за п’ять років спільного життя вона не очікувала, що все дійде до такого.

Вона думала просто поговорити з ним. Але не могла собі дозволити поранити чоловіка такими підозрами.

Хотіла порадитися зі свекрухою, знаючи, що Таїсія Андріївна може дати розумну пораду і не сліпо захищатиме сина. Однак поїздка до неї означала б алергічний напад, і Світлана вирішила справлятися сама, не турбуючи свекруху, адже поки що в неї немає впевненості.

У перші два вихідні дні Діма поводився повсякденно. Він навіть питав, як вона почувається, помічаючи її задумливість.

Свєта жартувала, але була готова все розповісти та зізнатися у своїх думках. Однак ночами він став лягати спати у футболці, і на її запитання відповів:

– Просто вдома прохолодно, та й ліньки знімати одяг.

Світлана не стала заглиблюватися в цю розмову і відвернулася.
“Ні, Інна має рацію, їй потрібно самій все з’ясувати”.

У день, коли Світлана мала вийти на зміну, вона як завжди встала, зібралася і вдала, що йде. Діма мав вихідний і, здавалося, він нікуди не планував йти.

Світлана обрала стратегічне місце неподалік будинку, сіла на лавочці та була готова там залишитися хоч до вечора. Їй здавалося, що вона поводиться безглуздо, але вона не могла зупинитися.

Через годину Дмитро вийшов і попрямував спочатку в гараж, а потім поїхав. Світлана помітила, як він сів у машину, і викликала таксі тремтячими руками.

Машина швидко під’їхала, і Світлана попрямувала за ним. Дмитро вийшов біля торгового центру, і Світлана, яка встигла розрахуватися з таксистом, увійшла слідом за ним.

Світлана усвідомлювала, що їй потрібно зрозуміти, навіщо Діма вирушив до торгового центру, якщо збирався відпочивати цілий день удома. Вона втратила його майже відразу.

Переходила від одного магазинчика до іншого, вивчаючи відділи, але Дмитра ніде не було видно. Коли вона вискочила надвір, виявила, що й машини на парковці теж немає. У розпачі Світлана розплакалася.

Провівши деякий час на вулиці, вона вирішила, що повинна все розповісти свекрусі: і про свою алергію на її рослини, і про те, що відбувається у їхніх стосунках із Дмитром. Якщо свекруха підтримає сина, то так і бути.

Діставшись вокзалу і глянувши на розклад, Світлана зрозуміла, що найближчий автобус буде лише через дві години. Вона вирішила не чекати та викликала таксі.

Коли машина під’їхала, Світлана побачила дивовижне видовище. Біля будинку свекрухи стояв автомобіль її чоловіка. Це було для неї сильним ударом. Якоїсь миті вона навіть подумала поїхати.

Переборовши сумніви, Світлана вийшла з таксі. На веранді будинку вона побачила Інну з чашкою чаю, а поряд була свекруха. Вони жваво про щось розмовляли. Серце Свєти стислося від болю, адже Інна, її подруга, і свекруха, яку вона завжди вважала за надійну, тепер виглядали союзницями.

Світлана залишила гроші водієві та відмовилася від його пропозиції почекати. Вона повільно рушила до хвіртки, у голові роїлися питання.

Інна помітила її першою, широко розплющивши очі від подиву.
– Свєта, тебе тут не повинно бути, – сказала вона.

Свекруха теж виглядала приголомшеною.

– Так, так все вийшло, – пробурмотіла Світлана. – Може ви поясните, звідки на спині мого чоловіка подряпини?

– Не знаю, про які подряпини ти говориш! Я ні про що таке не чула! – відповіла Інна.

– Мені здається, я теж маю знати, що тут відбувається, – наполягала Свєта.

Інна зітхнула.

– Схоже, доведеться розкрити всі таємниці. Сюрпризу не вийде, – неохоче сказала вона.

Світлана не встигла щось додати, як Інна покликала:

– Діма, іди сюди, тут Світлана, і здається, вона підозрює нас у жахливих речах!

За мить на ґанку з’явився Дмитро. Він був роздягнений до пояса, весь у дрібній тирсі, а на спині та плечах виднілися нові подряпини. Свекруха допомагала їх змахнути. Дмитро пильно дивився на дружину, потім підійшов ближче.

– Ходімо, моя ревнива дружина. Навіть не міг подумати, що ти здатна на такі речі. Інна розповідала, але я їй не вірив, – сказав він, обіймаючи Світлану.

З-за рогу будинку, куди Діма привів Світлану, з’явилися Інна зі свекрухою. З протилежного боку ховалася нова прибудова, через вікна якої було видно квітучі рослини. З широкою посмішкою Діма почав пояснювати:

– Свєта, ти настільки скромна і тиха, ніколи не кажеш грубих слів. Саме за це я тебе ціную та люблю. Ти наче ніжна принцеса. Однак мене завжди засмучувало, що ти не любила відвідувати маму. Мені здавалося, ти її уникаєш, і це завдавало болю, адже ви обидві такі дорогі мені. Тому я поговорив з Інною, твоєю подругою. Вона розповіла мені про твою алергію на мамині квіти. Спочатку я сердився на тебе – як ти могла приховувати це? Потім на думку спала ідея побудувати ось цю оранжерею. Інна, до речі, дуже допомогла з її оформленням, адже я не сильний у таких речах. Тепер мамині квіти будуть тут, мама зможе їх доглядати, а ти уникнеш неприємних симптомів.

Світлана відчула себе винною.
– Навіть не думала про це, – сказала вона.

Діма засміявся:
– Звичайно, простіше було запідозрити мене у зраді.

Світлана повернулася до Інни:
– А ти, моя подруго, чому нічого не сказала?

– Ой, Свєта, – посміхнулася Інна, – адже в тебе незабаром день народження. Ми подумали, що було б класно відзначити його тут.

Святкування пройшло на фазенді Таїсії Андріївни, і тепер Світлана часто проводила там час, навіть якщо Діма був зайнятий.

– Свєта, це ж нечесно. Я – на роботу, а ти – до мами, – жартував Діма.

– Ну, що ти бурчиш? Ти сам цього хотів, – відповіла Світлана.

На лужку, де зібралися численні гості, Таїсія Андріївна, в гарному вбранні, радісно приймала кожного разом зі Світланою.

– Світуня, ти добре почуваєшся? Ти виглядаєш трохи блідою. Я все перевірила – в оранжереї двері щільно зачинені.

Світлана заспокоїла:
– Не хвилюйтеся, рослини тут ні до чого.

Свекруха сполошилася:
– Ти захворіла на свій день народження?

Світлана розсміялася:
– Ні, Таїсіє Андріївно, ви не вгадали.

– То в чому ж річ? – спитала свекруха, глянувши на Діму, який готував шашлики в компанії друзів.

– Дімі поки не кажіть. – Світлана зніяковіла на секунду. – Та нічого страшного, просто в нас у сім’ї очікується поповнення.

Гості не одразу зрозуміли у чому справа і починали запитувати, що саме засмутило жінок. А Таїсія Андріївна, стримуючи радість, просто відмахувалася, витираючи сльози на щоках.

Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?