Божевільна історія про френдзону.
Моя історія про френдзону, напевно, сама божевільна з усіх існуючих.
Я перебував у стані кращого друга 3,5 року (о так, я вважав!). І коли ми вчилися вже на другому курсі університету (так, я вступив туди ж, куди і дівчина, в яку я був закоханий), то дівчина видала мені фразу приблизно такого змісту:
“Ти такий класний хлопець і зовсім один, я це виправлю” . Чесно, я думав зовсім про інше, коли ці слова були сказані. На мить понадіявся, що вона таким нехитрим чином намагається мені натякнути, що не погано б нам почати зустрічатися.
А насправді ж вони означали те, що вона почала шукати мені дівчину, з якою б я міг замутити.
І варто віддати їй належне, кандидаток вона пропонувала мені гарних.
Хоч з першою її подругою у нас не склалося, то з другою все пройшло відмінно. Я не помітив, як закохався в її подругу.
І відносини наші стали розвиватися якось аж надто швидко. До слова сказати, на четвертому курсі ми вже жили разом з дівчиною, з якою мене познайомили.
І чим довше я спілкувався з новою дівчиною, тим більше я розумів, що минула моя закоханість була якоюсь неправильною і дивною. Та й все одно б з тією дівчиною-подругою (та, яка тримала мене під френдзоною) у нас би все одно нічого не вийшло. Аж надто різними ми були.
- Мама щойно розповіла мені про машину! Так, про машину, яку ти купила своєму батькові…
Ольга знала, що рано чи пізно Дмитро заговорить про це. І ось сьогодні ввечері, коли…
– Ми можемо починати? - Нотаріус поправив окуляри й розкрив папку. Ганна кивнула, хоч горло…
– Дівчатка, моя Гануся, моя внучка, заміж виходить, – з радістю розповідала баба Зіна своїм…
- Мамо, ви що, серйозно? - Олег зайшов до батьків, та батька не було вдома.…
-Будинок, синку, давай продамо. Ви не хочете на околиці жити, а мені його доглядати важко…