Дізналася, що у колишнього син за ґратами. Не здивувалася: хлопчині у дитинстві реально не пояснили, що не можна брати чужі речі

Дізналася, що у колишнього син за ґратами. Не здивувалася: хлопчині у дитинстві реально не пояснили, що не можна брати чужі речі!

Якось у сусідньому будинку оселився чудовий сусід, з яким у нас почалися стосунки. Була я молода і наївна: є дитина у людини, та й нехай, всяке буває.

Посварилася з мамою через її кавалера, вона вигнала мене. А Діма, сусід, дав притулок. Не знаю, чи почали б ми жити разом, якби не трапилася сварка з мамою.

Сина Діми, Олексія, до переїзду я бачила кілька разів і була зачарована: симпатичний хлопчик, з ямочками на щоках, з дуже доброю посмішкою. Зовнішність оманлива? Тоді я про це не думала!

– Господарюй! – саме це слово я почула від Діми у день переїзду до нього.

Він видав мені ключі. Показав де гроші на господарство лежать. Розповів, які продукти він не їсть. Виділив половину шафи під речі. І понеслося спільне життя!

Я вчилася, підробляла, виходило в мене трохи більш як чотири тисячі гривень на місяць, та по будинку шаруділа. Син Діми іноді приїжджав, переважно, коли мене вдома не було.

Почали пропадати речі! Ну, це, на мій погляд. Купила нові келихи, після візиту Олексія вони зникли. Придбала ножі із підставкою, вони випарувалися!

– Олексій забрав, нові купимо, –  відмахнувся від мене Діма.

Приправи в целофанових пакетиках із ринку (навіщо?), велика дерев’яна ложка, бігуді (2 штуки з усього набору), щоденник Діми, який йому подарували… До рук Олексія приклеювалося все поспіль!

– Слухай, звільняйся з роботи. Навіщо тобі працювати? Лише час втрачаєш! Будеш мені більше часу приділяти, –  запропонував Діма.

Я вагалася, але погодилася. Важко було працювати та вчитися. Я звільнилася і засіла вдома у вільний від навчання час. Тоді й побачила, що відбувається під час появи Олексія.

– Тату, я візьму? Дякую. А це? Забрав.

Це було перед Новим роком. Олексій мав окремі подарунки: солодощі з Діминої роботи, якась іграшка, вже не пам’ятаю яка саме, і гроші.

Але він ґрунтовно пошарив у нашому холодильнику і потяг з собою горошок, кукурудзу, банку ананасів та палицю ковбаси. Олексій у свої десять, був господарським хлопчиком: все до мами додому тягнув!

На зникнення будь-чого з його кишень, Діма навіть уваги не звертав: взяв синок і взяв, що такого? І той факт, що мої кишені теж страждали від липких рук, Діму не бентежив.

Іноді Олексій їхав додому рано-вранці, коли ми ще спали. Тоді відсутність вилученого хлопчиком ми виявляли за фактом.

Розмовляти з Дімою було безглуздо: Олексій був для нього всім! Напевно, останньою краплею стало прощання із заварювальним чайником!

Ми з Дімою купили мені чоботи, у магазині проводили лотерею, наш квиток виграв чайник. Звичайний пластиковий недорогий чайник.

– О, чайник, я заберу, — Олексій, не чекаючи відповіді, захопив коробку і почав утрамбовувати її в портфель.

Діма махнув рукою, а мені стало зрозуміло, що нічого не зміниться! Я знову знайшла роботу і пішла від Діми. Більше подібних непорозумінь у моєму житті не було!

Про те, що Олексія зачинили, мені сказала мати. Він не працював, щось у когось поцупив, його знайшли та прикрили!

Зовсім не дивує його доля! Дімі варто було хоч якось пояснити синові, що чуже чіпати не можна! Я вважаю, що Діма також винен, бо він теж руку приклав до таких вчинків сина! Не зупинив вчасно! А ви яку думку маєте?