До мами брат ставиться так, як вважає за потрібне, максимально від неї дистанціювався, так це його справа! Його дружина маму взагалі знати не хоче, але грошей мама більше зобов’язана їм дарувати

Брат, як одружився, так і зник. Ну майже зник. Мамі навіть дзвонить рідко, не приїжджає. Він сам домосід, дружина у нього домосідка, їм ніхто не потрібний.

Мама спочатку переживала: у гості приїжджати вони відмовлялися, мама їх у кафе, в театр кликала, вони також не погодились.

У дні народження вона дзвонила, щоб привітати, пропонувала побачитися, подарунки передати, так вони від подарунків відмовлялися, нічого їм не треба, говорили, що дарма мама гроші витрачала.

Якось поступово все згасло. Мама перестала дзвонити. Якщо не потрібна, то навіщо? Вона не думала, що брат сам почне дзвонити. Рідко, але дзвонить.

Я взагалі з братом не спілкуюсь. У нас різниця у віці вісім років, він старший. Йому зі мною ніколи не було цікаво!

А мама не з тих, хто змушував би брата дбати про мене, гуляти, з уроками допомагати, й так далі. Так і виросли ми чужими людьми!

У нас із мамою все добре. Ми щодня спілкуємося телефоном, чи в чатах. Вона добре ставиться до мого чоловіка.

Та й він завжди радий її бачити. Буває, втрьох кудись ходимо, в той же театр, чи в кіно. Іноді чоловік не хоче, або зайнятий, так ми з мамою удвох зустрічаємось.

Я в положенні, одразу про це сказала мамі. Мама зраділа, переживати почала. Вона з нетерпінням чекала на малюка!

Про одне попросила — коли з’явиться малюк, вона хотіла купити, та подарувати ошатний костюм, чи комплект. Я заперечувати не стала.

Я на шостому місяці була, коли мамі брат зателефонував. Мама йому повідомила, що чекає на онучку, скоро стане бабусею. Брат попросив передати мені вітання. На цьому все!

З’явилася у мене донька, здорова, вродлива. Виписали нас, чоловік та його батьки нас зустріли. Додому вже й мама під’їхала.

Ми скромно посиділи всією родиною. Мама подарувала ошатну сукню, та пов’язку на голову, а ще поклала на стіл конверт.

– Коли ти сказала, що в положенні, я почала гроші із зарплати відкладати. Візьми, купиш щось собі чи внучці!

Подякувала мамі від щирого серця! Вона пішла, а я в конверт зазирнула, в ньому було дванадцять тисяч гривень. Це її зарплата за місяць!

Подзвонила мамі, ми мало не посварилися. Я наполягала, що це багато. Мама сказала, що ні гривні назад не візьме, це для мене й онуки, а якщо я не прийму, то їй буде неприємно. Ще раз подякувала.

Доньці було вже півтора місяця, коли мамі брат зателефонував. Повідомив, що у них зранку з’явився здоровий хлопчик. Фото надіслав.

Мама розгубилася — онук, така подія, треба ж щось подарувати чи, можливо чим допомогти. Ще вона почала переживати, що мені, на честь дочки, дванадцять тисяч подарувала, а братові, на честь сина, такі гроші дарувати в неї можливості немає, адже вона нічого не знала, не готувалася.

Мама вивалила це на брата! Брат сказав, що у них все є, просто зателефонував, щоб повідомити. Пообіцяв, що згодом покаже мамі онука.

Побачила мама онука лише за три місяці. Брат приїхав із малюком, сумішшю, памперсами. Один без дружини. У мами вони провели години чотири. Мама потім дзвонила, мало не плакала:

– Який у мене милий онук, на мого тата схожий! Яка я щаслива — і онука є, і онук! Які ви у мене молодці!

Вдруге мама бачила онука перед Новим роком, а втретє – нещодавно. Брат запросив маму на перший день народження дитини до себе додому.

Наприкінці травня моїй доньці виповнився рік, але ми не відзначали, бо донька хворіла. Мама з нетерпінням чекала на день народження онука, голову зламала над подарунком, братові подзвонила, порадилася.

– Гроші даруй, не помилишся, у нас реально все є, – сказав мамі брат.

Настав день ікс. Купила мама конверт, поклала туди три тисячі, придбала кілька повітряних куль із гелієм. Приїхала до брата додому.

Там були родичі невістки. Стіл, торт, подарунки – все стандартно! Посиділи, іменинника потискали, розійшлися.

Мама вже додому зібралася, коли брат запропонував її до метро довезти. Мама погодилася. У машині вона побачила, як брат отримав повідомлення від дружини.

Телефон брата висів у тримачі на панелі. Точно текст мама не запам’ятала, але сенс був такий: невістка запитала, що якщо онуку наша мама подарувала три тисячі, то як багато тисяч дісталося моїй доньці в її день народження?

Мама вдала, що нічого не бачила. Брат зніяковів, повідомлення з екрана змахнув, телефон прибрав, на маму подивився, а вона йому посміхнулася. Мабуть, вирішив, що мама нічого не бачила.

Приїхала мама додому, мені зателефонувала, про все розповіла. Вона була здивована: що за безглуздість у голові дружини брата, і, судячи з усього, у самого брата?

До мами брат ставиться так, як вважає за потрібне, максимально від неї дистанціювався, так це його справа! Його дружина маму взагалі знати не хоче, але грошей мама більше зобов’язана їм дарувати?

І до чого тут день народження моєї доньки? Це через гроші, які мама подарувала на появу доньки?

Брат сам тоді від подарунка відмовився. І взагалі, якби мама знала, що невістки в положенні, то теж якось підготувалася б, наприклад, дванадцять тисяч розділила б навпіл.

А три тисячі — чудовий подарунок на рік! Можна або іграшку нормальну купити, або одяг, чи памперси. Охрініли люди! Вам не здається?