– Добре, ми повернемо вам гроші! Але тільки знайте, що після цього, наше спілкування припиниться, бо друзі так не поводяться

Ми з Віктором прожили разом понад десять років. Наш шлюб був побудований на взаєморозумінні та підтримці. Віктор працює інженером у великій компанії, а я – успішний юрист.

Ми маємо дуже багато друзів, але особливими для нас стали Едуард і Ангеліна. Ми часто збиралися разом, ходили один до одного в гості, поділяли спільні інтереси, та ділилися планами на майбутнє.

На одній з таких посиденьок Едуард несподівано попросив у нас допомоги:

– Вікторе, Ларисо, рятуйте нас з Ангеліною! Нам дуже терміново потрібні гроші, лише на кілька тижнів. Зараз не можу пояснити чому, але це вкрай важливо. Поверну одразу, як тільки зможу.

Віктор, який не любив позичати, став сумніватися, але я переконала його, що потрібно допомогти друзям:

– Вони ж просять у борг, то чому не дати? Вони ніколи раніше нічого у нас не просили. Думаю, це справді екстрена ситуація.

Віктор погодився, і цього ж вечора ми передали Едуарду та Ангеліні п’ятдесят тисяч гривень.

Було вирішено, що вони нам повернуть їх за два тижні. Минув один тиждень, потім другий, а гроші ніхто не повертав.

Віктор, потягнувши ще два тижні, наважився зателефонувати Едуарду, і нагадати про обов’язок:

– Привіт, Едіку! Ти пам’ятаєш, що обіцяв повернути нам гроші?

– Звісно, ​​пам’ятаю… Але знаєш, ситуація трохи змінилася. Грошей поки що немає. Можу віддати трохи пізніше, можливо, через місяць, – тремтячим голосом відповів Едуард.

Вікторові нічого не залишалося, як погодитись з його словами. Я чула кожне слово Едуарда, і була обурена такою його відповіддю:

– Це просто безсовісні люди! Як це так? Ми допомогли їм, а вони… Зрозуміло, чому вони перестали спілкуватися з нами – не хочуть повертати гроші…

– Не робімо поспішних висновків. Можливо, у них справді виникли непередбачені складнощі. Чекаємо ще трохи, – Віктор закликав мене виявити терпіння.

Минув ще один місяць, а грошей все одно не було. Чоловік знову був змушений зв’язатися з Едуардом:

– Едік, привіт! Як там справи з грошима?

– Вікторе, вибач, ніяк не виходить. Труднощі, але я обов’язково поверну, як тільки зможу, – знову запевнив його друг.

Почувши ці слова, я вирвала з рук чоловіка телефон і роздратовано вимовила:

– Досить розмов телефоном! Приїжджайте до нас, та поясніть, що відбувається!

На мій подив, парочка погодилася приїхати. Коли Едуард та Ангеліна переступили поріг нашої квартири, я накинулася на них із запитаннями:

– Невже у вас взагалі немає совісті? – обурилася я. – Я думала, що ми друзі, а виявилося, що наша дружба коштувала лише п’ятдесят тисяч!

– Вибачте нам, будь ласка. Ми дійсно хочемо повернути вам гроші, але зараз зовсім важко стало, – стала перепрошувати Ангеліна.

– Повірте, ми зробимо все можливе, щоб сплатити борг. Просто дайте нам ще трохи часу, – жалібно попросив Едуард.

Віктор, якому раптом стало ніяково, осудливо глянув на мене. Я прикусила язика:

– Добре, зачекаємо. Тільки скажіть чесно, скільки вам часу потрібно?

– Постараємося розрахуватися з вами якнайшвидше. Дуже дякую за ваше розуміння, – усміхнулася Ангеліна.

Вони ще трохи погостювали у нас, попила чаю з тістечками, й пішли. Йшли місяці, потім роки. За три роки відносини між нами ґрунтовно охолонули.

Ангеліна та Едуард за цей час ні гривні не повернули нам, тому наші зустрічі ставали дедалі рідшими, а розмови коротшими.

– Чекати грошей, мабуть, уже не варто, – поділився зі мною своїми припущеннями Віктор.

Я нічого не відповіла чоловікові, але по моєму вигляду він зрозумів, що мені боляче згадувати про втрачені гроші.

Ми намагалися забути про борг, але щоразу, коли згадували про це, серце стискалося від образи.

Якось я випадково дізналася, що колишні друзі мають намір відзначити свій ювілей подружнього життя у дорогому ресторані.

– Вікторе, Едік з Ангеліною хочуть святкувати свій ювілей у розкішному ресторані! А як же наші гроші? Час вимагати їх назад! – Я вирішила, що настав час діяти.

Віктор деякий час вагався, але зрештою погодився, та зателефонував другу:

– Едіку, вітаю вас з прийдешнім ювілеєм! Добре, що ви хочете відзначити його так пишно. Але є одна справа, яку треба вирішити до свята.

– Що таке? – здивовано спитав чоловік.

– Ти ще пам’ятаєш про гроші, які ви позичали у нас три роки тому? Нам хотілося б отримати їх назад, – вимогливо промовив Віктор.

Після цих слів у телефоні повисла незручна пауза. Через пів хвилини Едуард знову заговорив:

– Хіба наша дружба коштує менше?

– Дружба важлива, але гроші також потрібні. Ми дали їх вам, коли ви були у скрутній ситуації, розраховуючи, що ви повернете їх вчасно. Хоч і минуло три роки, але, тепер ви, мабуть, маєте таку можливість повернути борг…

Едуард знову замовк на кілька секунд, а потім, важко зітхнувши, невдоволено відповів:

– Добре, ми повернемо вам гроші. Але тільки знайте, що після цього наше спілкування припиниться, бо друзі так не поводяться! Ти був для мене, як брат…

– Ми й так не спілкуємося, тому нічого не зміниться. Ви нас навіть на ювілей не запросили. Про що ще можна розмовляти? Ну, а якщо й брат, то що, брату можна гроші й не повертати? – нагадав чоловік.

Цього ж вечора Віктор отримав переказ від “друга”, і повідомлення зі звинуваченнями з приводу того, що ми, через якісь гроші, зруйнували нашу дружбу.

Наступного дня Едуард та Ангеліна розмістили в соціальних мережах повідомлення про скасування урочистостей, щодо свого ювілею.

“Наше свято довелося скасувати. Дякую нашим “друзям”, які вирішили нагадати про старий обов’язок саме зараз. Сподіваюся, ви задоволені тим, що зруйнували наше свято”.

Ми, мимоволі, відчули свою провину, проте швидко взяли себе в руки, й обговорили ситуацію, що склалася.

– Нехай дякують, що ми три роки чекали й відсотки не вимагали, – пробурчала я. – За цей час наші п’ятдесят тисяч майже знецінилися.

Після того, що сталося, Едуард і Ангеліна так на нас розлютилися, що побачивши нас, переходили на інший бік вулиці, і відверталися.

Десь, в глибині душі, ми шкодували, що втратили друзів, хоча, справжні друзі так би себе не поводили. Не дарма кажуть, якщо ти хочеш перевірити людину, позич їй грошей! Наші “друзі” перевірку не пройшли…