Доки я боролася за життя матері, чоловік зраджував мені з 25-річною колегою

Зараз я не знаю, як далі жити. Тупик та біль. Вересень, 2021 рік, лечу до мами у Польщу. Вона захворіла, і несподівано їй поставили страшний діагноз. Улюблений чоловік залишився у своєму місті, мені довелося залишитися з мамою та сином у неї.

Почалася боротьба життя. Через три місяці я повернулася додому, начебто і все нормально, але щось не так. Особливо не зрозуміла. Думки всі у мами. Ні, будинок і чоловік не покинутий, усе, як і раніше, — затишок та турбота. Знову до мами, знову додому та знову.

І ось він клятий липень. Його день народження. У нього заглючив айфон, випадково втопив, пробую спосіб покласти в рисову крупу. Чоловік із доби, сонний. Тут телефон увімкнувся і смс: “я закохаюся в тебе все більше і більше”.

Я питаю чоловіка, що це означає? Відповідь: “ти все неправильно зрозуміла, це просто жарт, колега по роботі”. Заспокоїв, пішли гуляти. А потім знову літак, мати, лікарі, лікарні, син, боротьба. Мамі легше, і в мене невеликий перепочинок. І ось березень, і вся правда вийшла назовні, дівчина сама вийшла на зв’язок і написала: “так, люблю, так, все було”.

Кажу чоловікові, щоб йшов, але він почав усе заперечувати, каже: “Ти що, у мене нічого з нею не було”. Показую написане. Мовчить. Потім видає: “ми тепер просто друзі. Я люблю лише тебе і завжди любив”. Три роки брехав у вічі!

Я сказала, що так роблять лише труси. Чому не пішов? Їй було 25. Мучився, кидався, але не пішов. Ні, я не тримала. Мені вже не до того. Мамі погіршало, я знову відлетіла. Зі зрадою чоловіка та сином. Мами не стало в серпні, до Нового року я жила, як у маренні, зараз трохи прокинулася і не можу.

Не можу на нього дивитись, але тримає син. Він намагається налагодити стосунки, просить усе забути та жити далі. А у мене в голові їхнє листування, де він пише – «ти ж знаєш, ти моє все». Її відповідь: “я правильно все написала твоїй дружині”.

Скажіть, будь ласка, я дурепа? Зараз просто не знаю, як далі жити. Що мені з цим всім робити?