Коли я дізналася, що вагітна, була впевнена, що буде хлопчик і навіть не розглядала варіант народити дівчинку, тобто не підбирала імена. Пізніше сказали, що буде дівчинка.
Для мене вагітної, це було просто кошмаром, плакала два дні, говорила всякі дурниці, а потім раз і відпустило, і я відразу покохала дівчинку і так захотіла саме її.
Але далі почалися суперечки з чоловіком щодо імені. Його звуть Єгор, є дочка від першого шлюбу Єлизавета. Єлизавета Єгорівна звучить добре. Але ж на цьому все! По батькові просто якийсь кошмар – Єгорівна! Народилася одразу бабкою чи вчителькою.
Сварилися ми через це всю вагітність, тому що з самого початку він сказав мені, що йому подобається Ярослава і просто вперся, не приймав жодних варіантів, не розглядав навіть. Я сказала, що назву як завгодно, але не Ярослава.
Народилася моя булочка, моя зірочка, ми так і не обрали ім’я, а всі навколо тиснули, дзвонили з поліклініки, родичі питали, це було якесь пекло. Кажу, давай назвемо Марусею, погодився. Пішов та записав її Марусею! Сказати, що я ревіла та психувала, нічого не сказати.
Я плакала і виганяла його, не розмовляла, дзвонила до РАГСу, там кажуть уже все, через опіку тільки. В результаті зробили документи, щоб дитина потрапила і в поліклініку, і допомогу отримувати, стали на чергу в ясла.
Я звісно сказала, що підемо міняти на Марію, але поки все це було, мене так, мабуть, захлиснула ненависть до цього імені, що ні Марія, ні Маруся мені вже не подобається. Марія не подобається, бо всі звуть Маша, а я не хотіла ніяких Маш.
І ось тепер у мене щоразу просто ступор при питанні, як звати дитину. Поміняю ім’я однозначно, але я досі не можу підібрати їй нове, щоб воно було влучним.
От і ходжу, перекручую ім’я на Мая, Мара, Мірра, Мія. Дочці вже 8 місяців, звичайно, вона відгукується на Масю, Маню, але це не ім’я, це ненормально, я як подумаю про її ім’я, так тільки і реву.
Того вечора листопадовий дощ хльостав у вікна їхньої столичної квартири, наче хотів змити з фасаду…
Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…
– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…
- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…
Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…
Їх завжди було троє, з дитячого садка. Смішно зізнатися, але в сорок два роки Ніна…