Донька вирішила після розлучення залишитись з батьком, а мене залишили в злиднях

Ми одружилися у 2000 році, та прожили у шлюбі 19 років. Все у нас було добре: була у нас донька, купили квартиру в центрі, та будинок за містом. Було два автомобілі, можливість подорожувати колоритними місцями Карпат, купляти найкращі продукти, дорогий одяг. Загалом, всі атрибути успіху, та щасливого сімейного життя.

Ганнуся  підросла,  і я вирішила йти працювати. Хотіла займатися нарощуванням нігтів, але подруги відмовили. Думала влаштуватись у продуктовий магазин продавцем, але чоловік сказав, що це не престижно. Так і лишилася сидіти вдома з донькою.

Возила її  у садок, потім у  школу, на гуртки, та забирала додому. Відносини між мною та чоловіком були добрими. Але останні 5 років шлюбу я почала здогадуватися про зради. Чоловік почав затримуватись на роботі, потайки, писав СМС повідомлення, та пошепки відповідав на дзвінки. А ще став прискіпливо обирати собі стильний одяг, та взуття. Раніше за ним такого не спостерігалося.

Напевно, все це говорило про те, що чоловік у когось закоханий. Я не стала влаштовувати скандал, просто вирішила, що мовчки чекатиму на його зізнання. Серце краяла образа і недовіра, чекати не було сили, але без нього буде ще гірше. І я дочекалася! Через пів року він зізнався, що кохає іншу жінку, та йде до неї.

Ми не лаялися. тарілки не били, волосся одне одному не висмикували, тобто сусідів не розважали. Можливо я підготувала себе морально до цієї миті, і це не було для мене сюрпризом? Мені дуже захотілося глянути на суперницю, знати, як вона виглядає. Мені здалося, їй більше,  ніж 35, але виглядає вона симпатично та стильно.

У неї своя справа, тому вона добре заробляє. Це означає, що від чоловіка їй не потрібні гроші, а потрібен він сам. Звичайно, було боляче, але до всього звикаєш. Я також звикла. Вирішила, що треба жити для дитини, якщо в особистому житті не склалося. Ми розлучилися, і все майно залишилося чоловіку, хоча  я вважаю, що це не справедливо. Ми ж родиною були!  Хай для чоловіка я стала не бажаною…

Але, від доньки я такої зради не очікувала, вона забажала жити з татом, тому що не захотіла жити зі мною в злиднях.
– У тебе ж, навіть, роботи не має, як ти мене виховувати плануєш? – гонористо запитала вона. Це був удар у спину, але й це я пережила. Мабуть, я сама у всьому винна, стала не цікавою своїй родині, не стильною…

Зараз я працюю касиром у «Сільпо», роботи багато, я її не люблю, але потрібні гроші на життя. Чоловік мені не допомагає, хоч міг би. Дякувати, що хоч із дочкою не забороняє бачитись. Загалом, можна сказати, що життя налагодилося, до того ж у мене почалися стосунки з адміністратором магазину. Моя образа на колишнього чоловіка, та на дочку вже в минулому.

Але, є ще одне питання, яке обурює мене. У “нової дружини” мого колишнього є донька, ровесниця моєї Ганнусі. Дівчатка перебувають у добрих стосунках,  та постійно проводять час разом. Але мені вона не подобається – пірсинг, татуювання, відвертий стиль одягу, багато чоловіків, і моя донька, на жаль, у всьому бере з неї приклад, слухає її, і навіть, підкоряється їй.

Я намагалася поговорити про це з колишнім чоловіком – все марно. Він вважає, що у відносини дівчаток лізти не варто, самі розберуться. Мене це не влаштовує і, я вирішила відвідати його дружину. Вона мене навіть слухати не захотіла, тільки покрутила пальцем біля скроні, і вказала мені на двері. Я дуже нервую з цього приводу, й не хочу, щоб донька перетворилася на легковажну особу.

Я не знаю що мені робити. Залишити все як є, я не можу. Хотіла звернутися до органів опіки, але доказової бази у мене немає. До того ж боюся, що дочка буде мене ненавидіти все життя. Як мені вчинити?