Дружина зовсім запустила себе після появи дітей і змінюватись, мабуть, не планує, а на мої зауваження влаштовує скандал

До появи дітей моя дружина завжди мала гарний вигляд, стежила за собою, гарно одягалася, при манікюрі та макіяжі. Навіть під час виношування дитини вона стежила за собою, а ось після появи перестала.

Коли дитина тільки зʼявилася, я не мав жодних претензій до її зовнішнього вигляду, розуміючи, що вона відновлюється та займається дитиною, їй не до краси.

Але, мабуть, за цей рік у неї виробилися інші звички, вона стала забивати на те, як виглядає. Про зайву вагу я не говорю, це не так швидко вдається привести себе у форму і це я розумію, але можна ж якось стежити за зачіскою та одягом?

На голові постійно незрозуміла ґуля, раніше вона фарбувала волосся, тепер воно сильно вицвіло і виглядає це некрасиво. Вона може тиждень ходити з брудною головою, і її все влаштовує.

Про одяг просто мовчу, мені здається, що таким одягом навіть безхатько погребував би. Я їй казав, що вона може без проблем купити собі щось нове, але вона відмахується, що й так нормально.

Обличчя все в прищах, лущиться, нігті виглядають жахливо, про епіляцію вже й заїкатися не варто. З нею не те що на вулиці пройтись соромно, з нею вдома бути неприємно.

Ще близько року я намагався м’якими натяками дати їй зрозуміти, що із зовнішнім виглядом треба щось робити, але вона пропускала мої слова повз вуха.

До виходу з декрету залишався рік, коли я вже не витримав і став їй прямо говорити, що вона перетворилася незрозуміло на що, мені бути з нею поряд неприємно.

Одразу ж одержав скандал, де вона мене звинувачувала у всіх смертних гріхах, козиряла тим, що вона, взагалі-то, мені дитину виносила і народила, тому я не в праві їй висувати претензій.

А чого б раптом я не маю права на претензії? Ну, давай я себе так само запущу, будемо органічною парою і я на її претензії кричатиму, що я взагалі-то їй дитину зачав і забезпечую їх всім необхідним для життя.

Їй скоро на роботу виходити, треба якось збирати себе в купку, звикати заново виглядати як слід, як жінка, а не як мішок з картоплею.

Сльози, істерики, погрози розлученням, але жодної дії, щоб привести себе до нормального вигляду. А я не можу її взяти за вухо, притягнути в салон і попросити привести це до нормального стану.

– Я думала, ти мене любиш, а тобі тільки моя зовнішність була важлива! – кричала не раз дружина.

Цікаво, якби я був страшненьким, недоглянутим, від якого ще й смердить, вона б прямо бігом у РАЦС зі мною побігла?! Вся така високоморальна.

Спробував заходити з іншого збоку, що дитині не повинно бути соромно за маму, а в нас до цього все йде. В інших дітей мами будуть ошатні, доглянуті, красиві, а в нього чудо-юдо болотяне.

– Моя дитина мене будь-якою любить, на відміну від тебе! – заявила дружина.

У мене вже немає сил із нею на цю тему розмовляти. Потягу до неї ніякого теж немає, зі зрозумілих причин. А який шлюб може довго існувати за таких умов?

Я ж не прошу її схуднути моментально до модельних розмірів, але вже за своїм зовнішнім виглядом, типу зачіски, одягу, манікюру та стану шкіри слідкувати можна.

Тепер вона заявляє, що це все – підсумок проблем зі здоров’ям. Але я її відправляю до лікарів, вона не йде, знаходячи сотні відмазок, і я розумію, чому. Лікарі нічого не знайдуть, і їй більше не буде чим прикриватися.

Дивлюся на дружин друзів, які теж мають дітей, і важко зітхаю, бачачи, як вони мають гарний вигляд, а потім згадую свою так сумно стає. Не знаю, як довго я зможу все це терпіти. Що і як я повинен ще їй сказати, щоб дружина мене почула?