Два роки тому чоловік втратив роботу, досі не знайшов нічого пристойного, втомилася тягнути його на собі

Раніше мій чоловік обіймав престижну посаду в одній компанії. Незважаючи на те, що він був цінним працівником, через пандемію його скоротили.

Спершу Костя відпочивав. Стресс, самі розумієте. Я не хотіла ще більше псувати чоловіку настрій. Бачила, що він дуже засмучений.

Але згодом ситуація не змінювалася. Минуло два роки, а мій чоловік так і не влаштувався на нормальну роботу. Буває, знаходить якусь халтуру, але гроші додому не приносить. Я втомилася тягнути все на собі.

Мені доводиться самій оплачувати комуналку, витрати на продукти та побутові потреби. А Костя тим часом вдає, що нічого не відбувається.

Я просто не розумію, що з ним. Я намагалася розмовляти, переконувати та просити. Але втомилася від цього.

Чоловік годує мене своїми «завтра» і поводиться так, ніби нам знову по 18 років. Я виходила заміж за відповідального та надійного чоловіка. Поруч із ним я відчувала себе в безпеці. А тепер я можу покластися лише на саму себе.

Щоб обдурити Костю, я намагалася говорити з його батьками. Вони вважають, що мені треба просто чекати. Мовляв, у всіх бувають важкі періоди життя.

Так, тільки такий період зараз у мене, а не у мого чоловіка. Він валяється цілими днями на дивані і жує сухарики. Дивитися боляче!

Говорять, що дружини мають надихати своїх чоловіків. Але в нашому випадку це не працює, хоч я намагалася! Працюю як ломовий кінь без вихідних, при цьому встигаю готувати і прибирати. А Костя цього не помічає.

І це ще добре, що у нас нема дітей. Боюсь уявити, який приклад він подав би нашій дитині.

Моя мати вважає, що від такого чоловіка треба бігти. А я боюсь. Мені 33 роки і я не впевнена, що зможу когось знову полюбити.

Костя – хороша людина, я знаю. Але з ним відбувається щось дивне.

Після початку широкомасштабного вторгнення він взагалі каже, що шукати роботу зараз погана ідея. В будь-який момент можуть відправити на фронт, або компанія, в яку він прийде, може збанкрутувати. Нащо шукати роботу сьогодні, коли не можешь знати , що чекає завтра.

Я б сказала, що він правий, якби розуміла, що він це каже щиро. Але ж це просто нові відмовки!

Подруги кажуть, що він мені зраджує. Але я не вірю в це. Точніше не хочу вірити. Та я і перевірити не можу, бо щоранку йду на роботу, а приходжу пізно ввечері. Чим в цей час займається Костя, одному богові відомо.

Навіть якщо чоловік і знайшов собі когось на боці, це явно забезпечена жінка. Інша б не стала витрачати свій час на такого шахрая, як мій чоловік.

Я не знаю, що мені робити. Якби я могла, то вже давно завела б дитину і посвятила себе материнству. Але натомість я цілими днями горбачусь на роботі, щоб утримувати свого чоловіка. Що я роблю не так?