Два роки тому я і мама переїхали до нового міста, бо вона одружилася вдруге. Але й цей шлюб протримався недовго: через пів року вітчим і мама розлучилися.
Мені було важко у новому місті, а особливо звикати до нової школи, до однокласників. Мені знадобився рік, щоб адаптуватися. Я весь час сумувала за своїми старими друзями.
Одного разу я повернулася додому після школи, а всі речі були зібрані, в тому числі мої особисті.
-Що відбувається?
-Ми переїжджаємо! – Заявила мама.
-Що? – Здивувалася я. -Чому?
Мама сказала, що їй хочеться змінити оточення, бо їй не вдалося побудувати нормальні стосунки. Загалом, історія повторилася, як і два роки тому.
-Ми що так і будемо мотатися з міста до міста? До поки ти не знайдеш себе? – крикнула я.
-Нічого не хочу чути, ми їдемо сьогодні ж. Документи зі школи я вже забрала, – відрізала матір.
-Чому ти не спитала мене, чи хочу я цього переїзду? – Запитала я, але мама промовчала.
Це був справжній ніж у спину. Могла б хоча б попередити, щоб я попрощалася зі своїми однокласниками та друзями.
Мама мною скористалася, потім вигнала, як непотрібного песика, а тепер дзвонить і знову просить допомоги.…
Зі своїм майбутнім чоловіком ми познайомилися відразу після закінчення університету. Жити вирішили поїхати за кордон,…
Моя мама завжди любила мене повчати, особливо, що стосувалося наших коханих чоловіків. Вона свято вірила,…
Сестра виростила егоїстку, завжди йшла в дочки на поводі та у всьому їй потурала. І що…
Ділили спадщину у сварках, але не дісталася вона нікому. У мого чоловіка шестеро братів та…
Ми не спілкуємось із мамою вже близько п'ятнадцяти років. Нам просто нема про що спілкуватися,…