– Дядьку аптекар, продайте мені диво! Мама сказала, що тільки диво допоможе моєму маленькому братику! У мене й гроші є, – і він простягнув тридцять гривень і п’ятдесят копійок

Маленька Таня увійшла у свою спальню, витягла з потаємного місця в шафі банку з-під варення, відкрутила кришку і висипала на ліжко монетки, які їй вдалося зібрати за довгий час.

Вона ретельно перерахувала їх раз, потім другий і потім третій. Сума була та сама. Помилки не могло бути.

Акуратно поклавши монети назад, вона міцно закрутила банку і, непомітно вибігши з дому, побігла в центральну аптеку їхнього невеликого містечка, що було за шість кварталів від будинку.

Пробігши по мокрому снігу, Таня, розрум’янившись, увійшла до приміщення, наповненого запахом ліків, підійшла до прилавка і побачила аптекаря, який стояв осторонь і розмовляв з якимсь чоловіком.

Вона терпляче чекала, коли він зверне на неї увагу, але марно, аптекар був дуже захоплений своєю розмовою з іншим відвідувачем.

Простоявши досить довго, Таня провела чобітком по лінолеуму, роблячи скрипучий звук і намагаючись привернути до себе увагу. Але це не допомогло.

Тоді вона прочистила горло, зобразивши найстрашніший звук, який могла, але це не допомогло. Знявши з себе рукавиці, які залишилися висіти на гумці, одягненій під штучною шубкою, вона витягла з-за пазухи банку з монетами, відкрутила кришку і висипала їх на скляний прилавок.

І це спрацювало. Невдоволений аптекар обернувся на шум і спитав трохи роздратованим тоном:

– І що тобі треба?

І продовжив, не чекаючи відповіді:

– Я розмовляю зі своїм братом із Києва, якого вже не бачив сто років!

– А я хочу поговорити про свого брата, – сказала Таня з такими ж роздратованими нотками. – Він дуже, дуже хворий, і я хочу купити диво!

– Що, що? – Запитав її аптекар.

– Його звуть Андрійко. У нього щось погане росте у голові, і мама сказала, що тільки диво врятує його. Скажіть, скільки коштує диво?

– Ми тут чудесами не торгуємо, дівчинко! Вибач, але я не можу тобі допомогти, – сказав аптекар, трохи пом’якшивши голос.

– Слухайте, у мене є гроші, щоб заплатити за це. І якщо цього не вистачить, я знайду ще. Скажіть лише, скільки це коштує!

Брат аптекаря, солідний, добре одягнений чоловік, нахилився і спитав маленьку дівчинку:

– Що за диво потрібне твоєму братові?

– Я не знаю, – відповіла Таня. – Мама каже, що він дуже хворий і лише диво може допомогти.

Потрібна операція, а в тата немає грошей. Я подумала, що може вистачить моїх.

– Скільки ж у тебе грошей? – Запитав чоловік.

– Тридцять гривень і п’ятдесят копійок! – відповіла Таня, помітно підвищивши голос. – Це все, що я маю, але якщо треба я дістану ще.

– Що за чудовий збіг! – усміхнувся чоловік. – Тридцять гривень та п’ятдесят копійок – це точна ціна за диво для маленьких братиків.

Він склав її монети в одну руку, а іншою – взяв її за рукавицю і сказав:

– Відведи мене, де ти живеш. Я хочу побачити твого брата і познайомитись з твоїми батьками. Ми подивимося, можливо в мене є диво, яке тобі потрібне.

Добре одягнений чоловік виявився відомим нейрохірургом Артемом Розуменко зі столичної клініки. Він зробив братові Тетяни безплатну опер ацію, і минуло зовсім небагато часу, коли Андрійко знову був вдома цілком здоровим.

Щасливі мати й батько сиділи та говорили про той дивовижний збіг обставин, який привів їх до такої радості.

– Цей хірург – справжнє диво! – шепотіла мама. – Я навіть не можу собі уявити, скільки б це могло коштувати.

Таня посміхалася. Вона точно знала, скільки коштує це диво… тридцять гривень і п’ятдесят копійок… плюс віра маленької сестрички… Вірте, – і вам повернеться…

Залишайте свої думки в коментарях, ставте вподобайки!