Дивлюся тепер на нього і мені страшно від розуміння, що можна щиро любити людину і не знати її справжніх почуттів та ставлення до себе

Майже місяць як я не можу розібратися у своїх думках та почуттях. Ми з моїм молодим чоловіком у стосунках трохи понад рік. На момент нашої зустрічі він допоміг мені вирішити багато проблем (життєвих, емоційних).

Був просто другом, я чесно говорила, що поки не прийду до тями, у нас нічого не буде. Поки я знову не стану цілісною особистістю. Він завжди казав, що любить мене, я у відповідь мовчала. Ставилася дуже добре і ніжно, але почуттів не було, і я була чесна з ним у цьому.

Через пів року, зрозуміла, що ближче за нього в мене нікого немає, побачила його щирість і бажання все робити для мене. Покохала. При цьому мої почуття були не спонтанними, а цілком дорослими і усвідомленими. Без гойдалки. Така безумовна любов до чоловіка, до людини загалом, з усіма її недоліками та перевагами.

У мене навіть ревнощів не було, так мені здавалося, що я цінна для нього. Адже він стільки часу просто був поруч і віддавався на тисячу відсотків у всьому. Знав, як мені було не просто пережити та забути минулі стосунки, у яких я була понад 7 років. Знав, наскільки мені важливі щирість і вірність.

Бачив танці з бубном мого колишнього, який сподівався все повернути і забути. Знав, що прощати зраду я не вмію. Мабуть, я влаштована так, якщо мені зраджують, людина для мене просто зникає. У душі байдужість народжується і стає начхати.

Так от, я реально була щаслива, що поряд зі мною він. Нам чудово разом у всіх планах, і як він говорив йому зі мною також. Розмови про все і немає заборонених тем. В інтимному плані також чудово. Підтримуємо одне одного.

І тут я випадково знаходжу в його телефоні листування з якоюсь дамою. Ситуація смішна тим, що він сам дав мені свій смартфон, і це не перший раз, коли він сам дає пограти або перекинути фото. Я не знаю, що мене смикнуло глянути смс. Ось, правда, не знаю.

Ця жінка працює за гроші, і мій юнак користувався її послугами ще до мене, також під час того, як ми були разом. Судячи з контексту, відносини з розряду, як зі старою знайомою. У голові у мене просто не вкладається все це. Якби минуло 5-10 років і все набридло. Якби я в чомусь відмовляла йому.

Але ні, його візити до неї припадали на момент піку пристрасті у стосунках та цукерково-букетного періоду. Чесно не знаю, як бути у цій ситуації. Багато хто говорить, що з такою дівчиною – це не зрада, що значить чогось не вистачало і винна жінка.

Не можу дати раду тому, що тепер відчуваю до себе, до нього. Намагаюся зрозуміти, навіщо весь цей цирк із «завоюванням» та визнанням у почуттях. Адже, за логікою, він усвідомлював ризики від своїх вчинків. Хіба не було страху втратити?

Дивлюся тепер на нього і мені страшно від розуміння, що можна щиро любити людину і не знати її справжніх почуттів та ставлення до себе. Я задаюся над питанням «а чи є почуття з його боку? ». Адже зовні нічого не змінилося. Слова, вчинки, ставлення. Чи це все фальш?

Може відпустити його і не псувати життя йому та собі? Він хороша людина, і я не хочу робити йому погано і боляче, але й я теж не хочу втратити його.