З чоловіком ми жили у шлюбі всього шість років, а розгрібати наслідки мені доведеться все життя. Спочатку все було добре. Мишко навіть допомагав мені по дому і, по можливості, дбав про старшого сина.
А потім чоловік попросив завести йому ще одну дитину. Зрештою, у нас двоє хлопчиків. Ось тільки після появи другого сина наші стосунки остаточно зіпсувалися.
Чоловіка дратувало те, що діти часто плачуть, хворіють, просять уваги. Йому було ліньки з ними грати або змінити підгузок. До того ж я постійно вимагала від Михайла щось відремонтувати або купити.
Йому хотілося прийти з роботи та отримати якийсь масаж чи пестощі перед сном. Ну, або полежати перед телевізором із пляшкою міцного напою. А вдома на нього чекала я – виснажена, зла і в старому халаті.
Коли мені було стежити за собою? Чоловік виявився банально не готовим до реального життя та побутових труднощів. У результаті, він пішов до молоденької та вільної дівчини без дітей та будь-яких проблем.
Те, що замість мене та дітей, Мишко вибрав іншу дівчину, мене зовсім не дивує. Я сама винна, що не за того чоловіка вийшла заміж. Але ж у нас є діти, яких треба годувати, одягати та виховувати.
Їх нікуди не дінеш! А після розлучення Мишко ніби забув про малюків. У суді він, щоправда, попросив не призначати йому аліментів. Він клявся, що не покине своїх хлопців і даватиме їм все необхідне.
Насправді ж він лише кілька місяців перераховував мені гроші, а потім зник. Колишній навіть не гуляє зі своїми синами, а мені що накажете відповідати на їхнє запитання: “Де тато?”.
Кілька днів тому Мишко взагалі переступив межу. Він подзвонив мені та попросив позичити гроші.
– Уявляєш, Аня в положенні. Грошей немає, щоб УЗД зробити. Допоможи, будь ласка, – жалібно поділився зі мною чоловік.
Від такого нахабства я просто обомліла. Виходить, я маю крутитися як муха в окропі, працюючи й в офісі, і вдома, щоб допомагати колишньому та його новій дружині?
– Знаєш, Мишко, нічого ти від мене не отримаєш. І взагалі, я вирішила подавати на аліменти. Ти жодної копійки не дав мені на дітей за останні пів року. Може, хоч кримінальна відповідальність простимулює тебе, – крикнула я в трубку.
Після цієї короткої розмови я довго не могла заспокоїтись. Мене, у буквальному значенні слова, трясло. Розлучення боляче вдарило по моїй самооцінці, я й так практично не відпочиваю.
Добре, що з дітьми допомагають моя мама та колишня свекруха. А ексчоловіку час би подарувати пачку контрацептивів і повістку до суду. Якщо раніше я мала сумніви, то тепер я остаточно вирішила подавати на аліменти. А то Мишко, як чоловік з анекдоту, настільки любить дітей, особливо процес.
Шкода, що я не розгледіла раніше, що обрала у супутники життя не ту людину. Згодом, думаю, взагалі позбавлю Михайла батьківських прав. Інакше дітям доведеться доглядати на старості цього “тата”.
Аліна стиснула келих міцніше, відчуваючи, як пальці німіють від напруження. Вона повільно підняла погляд на…
Ганна застебнула блузку й схопила теку з документами. Нарада за пів години, вона проспала на…
– Тамаро Іванівно, а куди коробку поставити? - Запитала Марина, протискаючись у двері дачі. Свекруха…
- Господине! Ви молоко продаєте? Нам ваші сусіди сказали. Віра Іванівна побачила молодого чоловіка, що…
— Ставай до плити, гості прокинулися і хочуть гарячого! — грубий поштовх у бік вирвав…
Ніна Петрівна добре пам'ятає день, коли їй довелося вирішувати долю чужої дитини. Була середа, чоловік…