– Гарний сімейний бізнес! Ти керуєш, я працюю, а гроші братові

– Марино, у мене хороші новини. Танцюй, ми нарешті зможемо накопичити на море!

– На море? Нам би квартиру купити, проживемо поки й без моря.

– У нас же є квартира!

– Є одна кімната! А дітей куди? Ти ж хочеш дітей. В одній кімнаті можна тільки, коли дитина маленька, а потім потрібна окрема кімната, а не просто кут за перегородкою. А якщо друга дитина?

– Ми зараз все зможемо. Все!

– Тобі запропонували нову роботу, чи посаду?

– Бізнес! Батько відкриває свій бізнес. І я там працюватиму. Шиномонтаж, я все вмію. Доходи будуть великі, зарплата має бути відповідна. Батько обіцяв. Не бачу радості!

– Я рада, якщо це насправді так буде.

– Буде, буде, я вже написав заяву на звільнення. Мати всю документацію вестиме, ну, а ми працюватимемо. Уся сім’я.

– І твій брат?

– Так, а що ти так дивуєшся?

– Це добре, що він працюватиме. Набридло, що ти постійно даєш йому гроші в борг, який він не повертає. Дуже набридло, Юрко! Нам самим гроші потрібні, а він постійно канючить.

– Ремонт давно час робити, якщо вже не можемо придбати більшу квартиру. Через нього минулого місяця я відмовилася від нових штор, ще раніше ми не купили тобі куртку.

– Ти два місяці в морози ходив у тонкій. Багато чого можна згадати. А мій день народження пам’ятаєш? Він знову попросив позичати, а я залишилася без подарунка від тебе.

– Все тепер буде добре! Він більше не позичатиме, сам працюватиме. Просто у нього був важкий період, – іпотека, діти. Ти повинна сама розуміти.

Юрій працював у тата вже третій місяць. Замовлення були, і багато. Сезон, люди змінюють гуму, якість на висоті. Юрій не один рік працював у цій сфері. Тільки там він працював у чужого, а тут у батька.

– Це все? Це твоя зарплата?

– Мама сказала, щоб вчилися економити. Нема чого гроші на вітер пускати.

– Ось як! Цих грошей вистачить на тиждень, та й то тільки на продукти. Ще є комуналка, витрати на одяг, проїзд, а якщо врахувати, що прання без порошку неможливе, то…

– Я утримую нас два місяці. Наші доходи впали рівно вдвічі. Я ж думала, що ти зароблятимеш більше, і знайшла підробіток.

– Ти ж зараз з раннього ранку до пізнього вечора пропадаєш, ось я й працюю в інтернеті. Роботи у тебе більше, а грошей менше!

– Ось мама передала печиво та цукерки.

– Краще гроші заплатила б за твою роботу! Якщо син, то ти не зобов’язаний працювати просто так! Тобі варто поговорити з батьками.

– Я поговорю. Не розраховував я на таку зарплатню.

– А ти цукерки куштував?

– Щось не так?

– Спробуй.

– Ну сухуваті.

– А що ти хотів? – кричав батько. – Підприємство лише розвивається, на розширення гроші потрібні.

– Які гроші? Ти купив усе обладнання, більше нічого не треба. Якби Славко працював, то прибутку було б ще більше. Він працює день через два, а я орю без вихідних!

– Люди щодня оплачують послуги, я знаю, скільки це коштує, і скільки приносить грошей. Мені платили на колишньому місці вп’ятеро більше. Де обіцяна зарплатня?

– Уп’ятеро! Це занадто. Ми ж сім’я. Усі гроші у сім’ю, а мати сама розподілить. Вона бухгалтер. Нині пріоритети інші. Економія.

– А можна дізнатися про пріоритети.

– Не хотів я говорити, але… Славці потрібна допомога, не справляється він з іпотекою, на дітей грошей не вистачає. Нині всі сили туди.

– А працювати він не збирається? Ми теж хочемо розширюватись, і дітей плануємо. Я працюю, а виявляється все на добробут братика старшого! А справедливість де? Де мої чесно зароблені гроші?

– Я у вас працюю практично один, ти навіть не хочеш більше нікого наймати, а Славка з’являється рідко, та й користі від нього тут немає!

– Чужих нам у бізнесі не треба.

– А своїх можна дурити?

– Навіщо ти так, я ж все пояснив. Допоможемо Славці, потім і зарплату додамо.

– А-а-а! Дякую! То це років через двадцять. Іпотека саме тоді й скінчиться, якщо нічого не станеться. Я не збираюся більше працювати на його іпотеку, сам нехай запрацює! Не думав, що так вийде. Сім’я!

– Ти на що натякаєш?

– Я йду!

– Ні, так не піде! Я саме шиномонтаж і відкрив, бо ти все знаєш та вмієш, а ти нас кидаєш. Ні! Це – сімейний бізнес!

– Сімейний? Ти керуєш, я працюю, а гроші Славці йдуть! Гарний сімейний бізнес!

– Я все вигадав, організував, мені й вирішувати!

– Я теж все вирішив, я в тебе не працюю. Прямо зараз йду.

– Ти не можеш просто так піти, у нас запис на завтра. Люди з самого ранку приїдуть.

– У тебе є Славко, я його вчив, ось хай він і працює. Так буде щиро.

– Але ж він все робить не якісно!

– Це вже ваші проблеми! Я вчив, він не хотів вчитися, курси закінчені! Безплатні курси!

Юрій пішов, залишивши батька. Крах сімейного бізнесу. Клієнти є, робітників немає. Що робити?

Юрія взяли назад, звідки він пішов до батька. Там якраз звільнили одного прогульника, любителя хильнути.

А за пів року господар вирішив продати свій бізнес у зв’язку з переїздом. Він запропонував його Юрію.

– Я дам розстрочку на два роки. Цього часу тобі вистачить. Все оформимо.

Юрій погодився, Марина підтримала. Батькам Юрій нічого не сказав, та й не спілкувалися вони після того випадку.

Юрій чув, що бізнес батько прикрив. Працювати в нього ніхто не погоджувався, – зарплата була невелика. Славко працював огидно, клієнти розбіглися.

У Юрія все було добре, гроші він колишньому власнику виплатив навіть раніше і вирішив розширюватись. Потрібно було набрати робітників, подав оголошення.

– Юро, ти все ще тут працюєш? – Запитав батько.

– Працюю.

– Не думав, що тебе взяли на колишнє місце. Веди до начальника, де у вас тут його кабінет, у нас співбесіда. Як гадаєш, Славку візьмуть? Замов слівце.

– Справою треба довести. В оголошенні написано, що беремо лише досвідченого. Вчити ніколи, сезон починається.

– Веди.

– Проходьте, сідайте. Слухаю вас. Я начальник, я власник.

– Ти? А чому ми нічого не знали? Це ж сімейний бізнес.

– Сімейний! Я керуватиму і гроші отримуватиму, а ви працюватимете з ранку до вечора за зарплату, яку я отримував від вас. Більше платити не зможу, бо в мене іпотека, сім’я, дитина. Ми ж сім’я! Гарний сімейний бізнес?

– Ти не можеш так зробити! В оголошенні вказано зарплату, і робітникам ти платиш, ми дізнавалися, питали.

– Так вони працюють, а ви ще не показали себе. І ще найголовніший аргумент – ми сім’я, в мене іпотека.

– І ти зароблятимеш на нас?

– Ви ж заробляли на мені.

– Ми не працюватимемо в тебе.

– То я вас і не прийняв. Не пройшли ви співбесіду. Вибачте, мене люди чекають. Затримувати не буду.

Як постелилися, недолугі…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!