Глибокий погляд блакитних очей Муськи розтопив крижану стіну. Так у врятованої кішки з’явився новий будинок, господиня та шанс на щасливе життя

Андрій з тривогою озирнувся на всі боки, вдивляючись у темряву. Тут має підійти, — майнуло в голові. Усередині ворухнувся сумнів, але він швидко обірвав себе на півслові.

Тепер тільки не розклеїтися — як говорила його покійна тітка, яка нещодавно пішла в інший світ.

Її втрата принесла йому безліч турбот. Разом з невеликою квартирою і будиночком, що розвалюється, в селі, що залишився у спадок, він отримав купу побутових проблем.

Ця жінка, яка з юності взялася його виховувати, пішла, але залишила цілу купу невирішених справ.

Спадщина виявилася з «доважкою»: треба було організувати похорон, закрити накопичені комунальні борги за час її хвороби, розібрати купи мотлоху, що заполонили квартиру. І ще…

— Чого вилупилася? — вигукнув Андрій навмисне різко, наче для хоробрості. – Забирайся давай! — і, відчинивши двері, нарешті позбавився одного з нав’язливих завдань, що дісталися від родички.

У цей час Семен, водій молоковоза, підіймався на ноги ще о четвертій ранку. Його робота була відповідальною – забрати молоко з ферми та доставити його на молочний завод, а потім повернутися до села.

Цистерна має бути ідеально чистою і технічно справною — найменша помилка могла призвести до збитків.

Семен не підводив. Завжди вчасно, завжди за правилами. І ось, зануривши «біле золото», він попрямував у бік міста, дорога якого займала дві години.

Проїжджаючи біля лісу біля сусіднього села, фари висвітлили постать — на засніженому узбіччі сиділа біла кішка. Семен здригнувся, не повіривши своїм очам.

– Що це таке? Марення? – Спочатку подумав, що привиділося — може, заєць?

Але ні, це точно була кішка. Її шерсть, переливаючись на морозі, наче світилася.

Вона сиділа нерухомо, наче снігова статуя. Тільки пухнастий хвіст трохи рухався, видаючи в ній живу істоту.

Забобонно похитавши головою, Семен рушив далі.

– Оце так… Звідки вона тут? Така гарна — наче домашня. Може, втекла? Але ж мороз під двадцять!

День швидко закрутився, як завжди: здавання молока, заправка, техобслуговування, обід та ще кілька доручень від селян.

Вже по тому назад він заїхав за дружиною — вона працювала продавцем у приміському магазині. Почекавши її закінчення зміни, вони попрямували додому.

Коли під’їхали до перехрестя, де вранці він помітив кішку, Семен машинально скинув швидкість. Серце тягнуло ще раз поглянути туди. І, здавалося, вже можна зітхнути спокійно – кішки не було видно.

Аж раптом він помітив її — з іншого боку дороги. З колись білої вовни тепер залишилася брудна комковата маса. Фігура була жалюгідною, що скрючилася, наче скам’яніла від холоду.

Тільки завдяки судомному руху, коли поряд промайнула вантажівка, що пирхає, стало ясно — це не ком снігу, а жива істота, що з останніх сил чіпляється за життя.

Семен різко загальмував. Швидко пояснив дружині, що бачив цю кішку вранці — і отже, вона так просиділа понад вісім годин на узбіччі в мороз.

Запитання – звідки вона тут, де її будинок і чому не пішла – залишилися без відповіді. Зараз головне – врятувати.

Подружжя обережно взяло її і посадило в кабіну, притиснувши до теплої куртки.

Вдома на них чекали п’ятеро своїх котів і собака у дворі. Реакція на новеньку була бурхливою – шипіння, невдоволення, метушня.

Довелося тимчасово поселити знайдену в теплій кочегарці.

Кішці дали ім’я – Муська. Перші два дні вона майже не рухалася, опановуючись після довгого холоду.

На щастя, густа вовна врятувала її від серйозних наслідків, і з кожним днем ​​вона почувала себе все краще. Апетит повернувся, рухи стали впевненішими.

Але знайти нову родину для такої красуні виявилося нелегко — у селі й так було чимало кішок. Єдиним потенційним варіантом була сусідка, в якої нещодавно не стало кота. Але вона, тяжко переживаючи втрату, відмовлялася від будь-яких пропозицій взяти нову тваринку.

Проте якось зайшла — просто глянути. І більше піти не змогла.

Глибокий погляд блакитних очей Муськи розтопив крижану стіну. Так у врятованої кішки з’явився новий будинок, господиня та шанс на щасливе життя.

Встояти перед щирим теплом живої істоти може лише людина із кам’яним серцем. І такий, на жаль, їй зустрівся лише одного разу. Але про нього і згадувати не варто.

Ставте вподобайки залишайте коментарі та дідьться історіями ваших вихованців!