На сьогоднішній момент повний безлад у сімейному житті, не знаю куди далі плисти .. Мені 40 років, двоє дітей 9 і 8 років, чоловікові 43 роки .Ми познайомилися 12 років тому на зустрічі Нового року.
Я на той момент була в дивних стосунках, він одружений і дитині 3 роки. Нас разом поклали спати на підлогу. Випадково торкнулися руками і щось сталося… Через тиждень зустрілися, ще через тиждень переспали. Ще через тиждень я сказала, що відносин з одруженим не хочу і ми більше не побачимося. Через 5 днів від спільних знайомих дізналася, що він пішов з сім’ї. Мені не дзвонив, я теж не дзвонила.
Минуло ще 2 дні, він запросив мене на захід. Зустрілися і все більше не розлучалися. З першого місяця я відчувала, що він в мене сильно закохався. Я теж після невеликого проміжку часу полюбила всім серцем.
У нас не було про те, щоб жити разом, діти, свадьба .. все траплялося як щось само. На другий день стали жити разом, потім була пропозиція одружитися. Тоді я це не сприйняла серйозно. Потім я завагітніла моєю Машою, але “вагітне” весілля не хотіла. З’явилася дочка, подали заяву в загс, і через якийсь час я дізналася, що буде ще малюк. В результаті весілля було все одно “вагітне”.
Далі настав найщасливіший час у моєму житті. Прокидалася вночі, дивилася на своїх сплячих янголів і не вірила, що це все зі мною. Чоловіка любила шалено, повне злиття в якому я жила, мене повністю влаштовувало.
Так тривало років 6 напевно. Потім спливла його зрада. Виганяла (при повній своїй фінансовій залежності від нього … ага .. дурепа в короні). Він не йшов… В результаті залишилися разом. Рік переварювала образу і насолоджувалася своєю святістю в позиції жертви, ну і била його скалками з нагоди і без, весь час згадуючи той інцидент. У мене боліло, хотіла щоб і йому було боляче ..
Потім у нього посипалася кар’єра, кинули на роботі на велику суму, ми влізли в борги .. 2 роки він чекав що все само собою розсмокчеться.. Не розсмокталося. Стало гірше. В цей час слава богу знайшла блог по психології. Читала все.. звичайно я ж в декреті, часу повно. І мені пощастило, вдалося влаштуватися на роботу. Стала працювати багато, вірніше для мене дуже багато. Перші місяці мій робочий день міг початися о 7.00 і закінчитися о 23.00. Нова і зовсім несподівана для мене область, але у мене з’явилася можливість утримувати самій свою сім’ю.
Чоловік це сприйняв дивно.. Підтримки не було, швидше іноді агресія. Я не розуміла що відбувається, було таке відчуття що переді мною інша людина. За рік що працюю, у нього ситуація не змінилася. Грошей в сім’ю він практично не приносить. Я дістаю качалки і іноді луплю з усієї дурі. Він тепер теж. Гострий дефолт, летять іскри з усіх боків.
Сексу немає, я не хочу його. І нічого вдіяти з собою не можу. Мене бісить його бездіяльність, і я не бачу його сильним. Я думала, у мене сильний чоловік. А тепер виявляється що чоловік у нас це я.
Я заплуталася і не знаю як бути. Двоє дітей, бабусь дідусів у нас немає. Тобто якщо ми розлучимося, я не зможу поєднувати такий робочий графік з дітьми. Так він їх хоч забирає іноді і може нагодувати. Я боюся що я одна не впораюся.
Боюся що в таких відносинах ми зруйнуємо себе ще більше, боюся що пошкодую про це потім, боюся що любов все ще є, а я цього не помічаю.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…