– Хочу заздалегідь тебе попередити. Із завтрашнього дня у квартиру в’їде новий член сім’ї, моя майбутня дружина Маргарита! – Попередив колишній чоловік

– Скажи мені, ти що, це на зло робиш? – Запитувала Вероніка колишнього чоловіка, – ти ось це непорозуміння в наш будинок притяг навіщо?

– Щоб за твоїми милуваннями спостерігав наш син? Кирило, тобі взагалі не соромно? Відповідай, чого ти хочеш досягти?

Два місяці тому Кирило став абсолютно вільною людиною. Прожив він із Веронікою дванадцять років, і її повідомлення про розлучення для чоловіка стало громом серед ясного неба.

– Значить, так, – якось повернувшись із роботи, сказала Вероніка чоловікові, – я все вирішила. Я подаю на розлучення!

– Це з якої такої радості? – Здивувався Кирило, – яка тебе муху вкусила?

– Не прикидайся, – скривилася жінка, – ти що думаєш, я не знаю про твої загули? Чудово знаю! Мені сторонні люди про твої пригоди розповідати почали!

– Вероніко, – Кирило запанікував, – ну що ти таке кажеш? Кому ти віриш? Це все заздрісники! Чуже щастя їм поперек горла стоїть, от вони й намагаються нас посварити. І не зраджую я тобі, слово честі!

– Справді? – підняла брову Вероніка, – а ось це тоді що?

Кирило дивився на екран телефону дружини, й мимоволі стискував кулаки. На відео був він у компанії чарівної Маргарити, дівчини, з якою Кирило познайомився два тижні тому.

Вони справді були разом у клубі, де хтось зі знайомих і зняв їх поцілунок на камеру.

– Та це не я, – почав виправдовуватися Кирило, – ну що ти, не бачиш?

– Досить, – стомлено сказала Вероніка, – мені це набридло. Я втомилася заплющувати очі на твоїх нескінченних дівок.

Розлучатимемося і ділитимемо майно. Квартиру ми купували у шлюбі, на твою частину я не претендую. Розлучення все одно доб’юся, проситиму суддю навіть термін на примирення нам не давати!

Кирило майже півтора місяця благав дружину про прощення, але Вероніка була непохитна.

Розлучалися через суд, і Кирило пішов на принцип – поділив абсолютно все нажите в шлюбі. Окрім сина!

Чоловік вважав, що дитина обов’язково має залишитися з матір’ю, тому питання, щодо місця проживання сина, на засіданні навіть і не порушувалося.

Після розлучення Кирило залишився жити в їхній спільній з дружиною квартирі. Вероніка начебто й не заперечувала. Коли чоловік вимагав звільнити подружню спальню, вона чинити опір не стала, переїхала до сина в дитячу.

Третю кімнату, вітальню, стали вважати місцем спільного користування, як кухню, ванну та коридор. В принципі жили мирно, як сусіди.

Вероніка перестала доглядати колишнього чоловіка, більше для нього не готувала, не стежила за чистотою його речей, а Кирило більше ні в кого не відпрошувався, зустрічався з дамами вже відкрито.

Коли з моменту розлучення минуло три місяці, Кирило несподівано Вероніку ощасливив:

– Хочу заздалегідь тебе попередити. Із завтрашнього дня у квартиру в’їде новий член сім’ї, моя майбутня дружина Маргарита.

Вероніка знизала плечима:

– А мені, Кириле, все одно – міг би й не попереджати. На своїй половині можеш робити все, що тобі заманеться. Тільки, звичайно, у рамках пристойності. Не забувай, що з нами мешкає наш спільний син.

– Я не хочу, щоб дитина ставала свідком усякого непотребу. Щоб ніяких гулянок, скандалів та… Ти мене зрозумів?

– Що діється за зачиненими дверима, люба, тебе торкатися не повинно. Захочемо – на вухах там стоятимемо! – Я такий же господар цієї квартири, як і ти, права у нас рівні, тому я перед тобою звітувати не буду!

Кирило наступного дня справді привів жінку в їхню спільну з колишньою дружиною квартиру, доки Вероніка була на роботі.

Син, Артем, що по обіді повернувся зі школи, подзвонив матері й сказав:
– Мамо, тут якась незнайома жінка! Я прийшов, а вона сидить за моїм комп’ютером.

– Емм … Розумієш, синку, – Вероніка спробувала делікатно пояснити синові, хто така Маргарита, – це подруга твого тата, вона тепер у нас житиме.

– Що, мам, ти серйозно? – здивувався Артем, – а навіщо вона нам потрібна?

– Так схотів твій батько. Гаразд, синку, я повернусь додому, потім поговоримо, добре? Не бійся, якщо що, одразу мені дзвони.

Маргарита у чужій квартирі одразу себе відчула господаркою. Без Вероніки, безробітна наречена Кирила, без проса, заходила в дитячу, і копалася в речах господині, приміряла її одяг, одягала прикраси, в яких фотографувалася біля дзеркала.

Саме за цим і впіймала її Вероніка одного разу Риту. Жінка приїхала додому у середині дня за паспортом. Квартиру відкрила своїми ключами, й відразу скривилася – так голосно грала музика.
Двері в її спальню були відчинені.

Вероніка зазирнула туди, й остовпіла! Маргарита стояла в її новій спідній білизні перед дзеркалом! Комплект купили незадовго до розлучення, тоді Вероніка ще хотіла якось реанімувати їхні стосунки з Кирилом.

Висмикнувши шнур телевізора з розетки, та скориставшись збентеженням зухвалої гості, Вероніка запитала:

– Ну як, зручно? Великуватий, дивлюся, вгорі! Що, не тільки мужика, а й одяг доношувати за мною зібралася?

– Він новий, – верескнула Маргарита, – я його з пакета дістала!

– А що ти взагалі тут робиш? Хто тобі дозволяв входити сюди?

– А у кого я маю дозвіл питати? – Нахабно відповіла Маргарита, – я живу тут на правах господині, тому можу заходити в будь-яку кімнату. А білизна так собі, підробка дешева! Зараз переодягнуся, і поверну.

– Фу, краще викинь, – скривилася Маргарита, – я до цього тепер навіть пальцем не доторкнуся!

Кирила ввечері чекав скандал:

– Ти що, зовсім знахабнів? – репетувала на колишнього чоловіка Вероніка, – а якби замість мене прийшов Артем і побачив ось цю? Вона що взагалі манерам не навчена? Вона не розуміє, що не можна заходити в нашу кімнату?

– Я з нею поговорю, Вероніко, такого більше не повториться. Чого кричиш? Чого, як завжди, із дрібниці трагедію робиш?

– У моїй спальні зберігаються не лише речі, а й коштовності! Я, наприклад, твоїй новій пасії не довіряю, вона, виявляється, нечиста на руку.

– Попередь, що наступного разу я діятиму інакше. Вона мене в гніві ще не бачила. Впевнена, це видовище їй не сподобається. Давай не лаятимемося, не доводь мене, Кириле, до крайнощів.

Вероніка не знала, чи Кирило розмовляв з Маргаритою, але чомусь була впевнена, що розмови так і не сталося.

Рита й не думала прислухатися до слів господарки квартири. З холодильника пропадали продукти, а зі спальні – дорога косметика.

Вероніка терпіла не довго, викликала майстра і врізала у двері своєї із сином спальні замок. Тепер, перед тим, як піти на роботу, кімнату вона замикала, ключі були тільки в неї та в Артема.

Вероніці дуже заважав галас, особливо вночі. Кирило, ніби забув, що живе разом із колишньою та дитиною…

Вероніка ухвалила вольове рішення. Викликавши чоловіка вже, напевно, вдесяте на серйозну розмову, і запропонувала:

– Давай я викуплю твою частку? Сил немає терпіти твої витівки! Я не хочу, щоб дитина отримала психологічну травму! Наша квартира коштує приблизно тридцять тисяч доларів, я готова тобі дати п’ятнадцять.

– А звідки ж у тебе такі гроші? – поцікавився Кирило.

– Це не твоя справа, – відповіла Вероніка, – назбирала. Наче знала, що доведеться з тобою розлучатися.

– Ага, значить, від мене доходи приховувала… Ні, люба, так не піде. Я хочу щонайменше двадцять! Що я куплю за п’ятнадцять? Яку-небудь кімнату на виселках?

– Не нахабній, Кириле, у мене більше немає. Та й не зобов’язана я тобі вдвічі більше вартості твоєї частки платити.

– Ну, не хочеш, як хочеш, – знизав плечима чоловік, – значить, житимемо, як жили.

Вероніка пішла на хитрість. У неї була колега, Рада, жінка звернулася до неї за допомогою:
– Рада, я заздалегідь у тебе перепрошую за своє прохання… Не могла б ти зіграти циганку?

– А що сталося? – засміялася колега.

Вероніка докладно розповіла Раді свою сумну історію, і колега обурилася:

– Ось як взагалі земля таких, як твій чоловік, носить? Не хвилюйся, зроблю все у найкращому вигляді! Зовнішність у мене відповідна, акторський талант є. Чекай, післязавтра ми прийдемо.

– Хто це – ми? – здивувалася Вероніка.

– А подивишся, – підморгнула Рада, – ти тільки поводься природно, нічому не дивуйся.

У призначений час у двері Вероніки постукали. Відкривати пішов Кирило – в коридор вломилося шість чоловік у квітчастому одязі.

– Поклич господиню, золотий, – підморгнула онімілому Кирилу Рада, – домовлятимемося.

Вероніка визирнула на шум і очманіла: Рада і п’ять справжніх циганок стояли в коридорі.

– Вай, ти, красуне, господиня? Показуй, ​​що продаєш.

Вероніка, ледве стримуючи сміх, повела Раду та її групу підтримки по квартирі. Поки вона проводила екскурсію, Кирило мовчки плентався слідом за дружиною.

– Добре, яхонтова, нам подобається! Жити в нас тут буде дванадцять чоловік, у мене ж, красуня, шестеро дітлахів, – голосно казала Рада, не забуваючи при цьому трясти браслетами в такт своїм словам, – ми згодні, купуємо в тебе кімнату!

Коли покупці пішли, Кирило колишній дружині закотив скандал:

– Ти що, з глузду з’їхала? Ти хочеш мені сюди поселити табір? Отетеріла зовсім?

– А я пропонувала тобі вихід, ти не погодився.

– Ти повинна була мені спочатку запропонувати, а потім уже на боці покупців шукати, – верещав Кирило.

– Я тебе благаю, Кириле, звідки в тебе гроші? – засміялася Вероніка. – Скоро договір купівлі-продажу підпишемо і я сподіваюся, тебе ми з Артемом більше ніколи не побачимо!

Кирило, заради власного спокою, був змушений погодитись на умови Вероніки.

Щоб провчити Кирила, жінка зменшила ціну – за його частку запропонувала не п’ятнадцять, а дванадцять тисяч доларів.

Кирило довго обурювався, але все ж таки погодився. Колишній чоловік зі своєю пасією з’їхали, і Вероніка зітхнула спокійно.

Раді вона була дуже вдячна, а де та знайшла групу підтримки, для Вероніки так і лишилося загадкою. Долею колишнього вона більше не переймалася.

А собою пишалася, що так зухвало його провчила, та поставила на місце! Нарешті вона вільна, і зможе будувати нові стосунки!