Хотіла похизуватися перед хлопцем, яка я «селянка» у підсумку ми вночі заблукали в лісі, а коли вийшли на трасу, виявилося, що ми в 10 км від села …

Моє перше побачення в лісі…

Привіт відвідувачам сайту. Я являюсь завсідником сайту. На роботі іноді почитую історії. Згадала свою – вирішила поділитися. Моя історія про перше побачення з чоловіком.

Росла я в селі. Коли пішла в перший клас, батьки розлучилися.

Тато залишився жити в селі, а ми з мамою переїхали в місто. Тато часто брав мене до себе на вихідні і на канікули. Мама спочатку з небажанням відправляла мене в село, а потім начебто заспокоїлася. Мені в селі подобалося. Обожнюю річку, прогулянки по лісу і посиденьки з комарами. Є в цьому щось неймовірно рідне і приємне.

Я росла, але нічого не змінювалося – жила в місті і приїжджала в гості до тата в село. Коли виповнилося 19 років, у мене почався бурхливий роман.

Але роману передувало перше побачення. Це було шалене побачення. Я не пам’ятаю всіх деталей розмови (вже більше 10 років пройшло), але коли хлопець запитав, куди б я хотіла, щоб він мене запросив, я чогось відповіла: “У ліс”.

Потім спішно додала “… по гриби”, але до того моменту ми вже сміялися як очманілі. Я від сміху аж слиною вдавилася. У підсумку ми дійсно поїхали на вихідні до батька в село.

Я хотіла похвалитися перед хлопцем і показати, яка я насправді “сільська”. Зараз-то я розумію, що це виглядає щонайменше дивно, але тоді … Коротше, підліток … Що з мене взяти.

Приїхали в село, познайомила хлопця і тата. Переодяглися, перевзулися, взяли кошики і пішли з хлопцем в ліс.

Ми насправді більшу частину часу не збирали гриби. Не до них було. Але вже вечоріло, грибів було як на зло мало, тому заходили в ліс все далі і далі. Було б дуже дивно, якби ми повернулися до батька в будинок з лісу без єдиного грибочка.

Дещо назбирали, але сонце практично зайшло. Стали шукати вихід з лісу, але не тут-то було. Стали повертатися, а села все немає і немає … Ще години півтори блукали по лісу, поки не вийшли на трасу. Виявилося, що ми були в 10 км від села. Змінили крок на біг, тому що на годиннику було близько одинадцятої вечора. До батька в будинок прийшли вже після опівночі.

Батько сидів на сходинках і нервово курив сигарету. Він нас обняв і завів в будинок.

Друге побачення було вже в місті. Пішли в кінотеатр. Не сперечаюся, перегляд фільму в залі – це добре. Але що може бути краще, ніж злегка загубитися в лісі з коханим?