Хтось накопичує, а хтось ні в чому собі не відмовляє і ниє, коли ж буде блюдечко з блакитною облямівкою

У дітей сварка сталася через гроші! У нас із чоловіком сини, одному сім, другому дев’ять. Якось, сестра чоловіка в гості до нас заглянула, разом з одинадцятирічною донькою.

Чоловік з сестрою на кухні розмовляв, я читала книгу, діти були в кімнаті у старшого. Не знаю, з чого все почалося, але діти розворушили свої скарбнички.

Наш старший син гроші накопичує, а молодший, відразу все на різні дрібниці спускає, вік поки такий, старший теж так себе раніше поводив.

Тому старший у скарбничці мав пару тисяч, а молодший – двісті гривень. «Дбайлива» двоюрідна сестра вирішила виправити цю несправедливість!

Всі гроші з обох скарбничок витрусила і поділила на дві рівні частини! Молодший пищав від щастя, а старший обурився, гроші свої забрав, та усіх лісом послав.

Але племінниця, не довго думаючи, вирішила досягти свого за допомогою стусанів.

Всі дорослі примчали на звуки цієї чубанини. Сварка була – двоє на одного! Племінниця і молодший – проти старшого!

Молодшому, математика старшої сестри дуже сподобалася: двісті гривень, перетворилися на тисячу сто.

Несправедливість була виправлена – гроші повернули по скарбничках, племінниці було сказано, не чіпати чуже, всі діти отримали словесний наганяй. Ну це ми з чоловіком дітей посварили!

А ось його сестра почала топити за “справедливість”! Вона цю справу любить, щоб усе спільне було! Почала всім доводити, що правильно її донечка вчинила, у дітей має бути однакова кількість грошей!

Але ж, ні! Видаватися має однакова кількість, але, спочатку треба судити за потребами, віком та обставинами, а потім уже рішення про суми приймати.

Не втрималася, зауважила, що дочка вся в маму пішла. Сестра чоловіка саме з такою логікою й живе: все в купу зібрати, перемішати, на рівні частини поділити!

Справедливим такий підхід вважає! Ну, що з неї взяти? А опинись вона на місці мого старшого, крику б було – море!

Кілька років тому вона обурилася на несправедливість: ми трикімнатну квартиру купили, а вона в однокімнатній живе!

Свекруха, свого часу, успадкувала квартиру. У неї своє житло було, тому спадщину вона продала, придбала дві однокімнатні квартири, й на дітей їх оформила, ключі та документи їм видала.

Сказала, щоб, чи самі жили, чи здавали, чи продавали, але до неї за житлом більше, щоб не приходили.

Чоловікова сестра, заміж за приїжджого вискочила, дочка у них з’явилася. Їм тісно, ​​вони хотіли б більше житло, але всі навколо такі-сякі, грошей хочуть, безплатно не віддають!

Так і живуть утрьох, ліжко доньки – відгороджене шафою. Сестрі хоч розуму вистачає більше не мати дітей, а то точно один в одного на головах би жили!

Чоловік у неї овоч: працювати не любить, зате любить вечорами купувати пінне, та в комп’ютерні ігри грати!

Ми з чоловіком гроші накопичували. Відразу вирішили, що його однокімнатну, поміняємо на трикімнатну. Так, перший син в однокімнатній з’явився.

Коли другий на підході був, двокімнатну квартиру в передмісті винаймали, щоб у старшого окремий кут був. Здавали, знімали, збирали!

Купили трикімнатну, щоб у дітей по кімнаті було. Вийшло ж! Була мета, йшли до неї, не чекали подачок, дива, чи з моря погоди!

Сестра чоловіка нашій купівлі не зраділа, вона була обурена до глибини душі! Бо ми ж могли купити собі двокімнатну, та дати деяку суму їй, щоб вони теж купили собі двокімнатну – так було б чесно!

Але ми, такі-сякі, цього не зробили! Тільки про себе думали, егоїсти нещасні! Чоловік, як почув цю ахінею з вуст сестри, одразу пальцем біля скроні покрутив і дав їй слушну пораду: не пити, не диміти, гроші відкладати – і буде через кілька років їй щастя, у вигляді переїзду!

Як гадаєте, вона прислухалася? Який там дідько лисий прислухався! Все про несправедливість говорила! Мій чоловік їй сказав, щоб усі запити вона надсилала своєму чоловікові.

У нас своя сім’я, у нього є дружина, діти! Сестру має забезпечувати її чоловік, а аж ніяк, не мій! Вгамувалася з часом!

Натомість донечку за своєю подобою виховує. Чи проблеми у дівчинки? Не думаю, що дитині в одинадцять років самій дійшло все гуртувати, та навпіл ділити! Може дівчинка батьківські розмови на вус намотала?

Гаразд, діти є діти, чого тільки не вигадають, чого не натворять! Покажіть мені хоч одну дитину, яка жодного разу за все дитинство, хоча б одну дурість не зробила!

Але сестра чоловіка, доросла жінка, а розуму, як не було, так і немає! Гроші у дітей відібрати, скласти, на дві рівні частини поділити – найвища справедливість для неї! Де логіка, та аналітика?

Хтось накопичує, а хтось ні в чому собі не відмовляє і ниє, коли ж буде блюдечко з блакитною облямівкою! Я слушно міркую?